Тернопіль — місто з дуже складною і драматичною долею. Його кілька разів буквально змітали з лиця землі ворожі смерчі. Але найбільше понівечила місто Друга світова. Власне, сьогоднішній Тернопіль, по суті, виріс на її руїнах. Можливо, саме тому тернопільці, які не з чуток знають, що таке біль втрат, роблять усе можливе, аби зберегти нечисленні історичні перлини, які дожили до наших днів.

Пишаються жителі міста над Серетом і тим, що Тернопіль із 21 листопада 1918-го по 2 січня 1919 р. був столицею молодої Західно-Української Народної Республіки. Що в центрі міста, на Театральній площі, 29 квітня 1990 року вперше у нашій державі підняли й освятили національний синьо-жовтий прапор. Узагалі Тернопіль за духом дуже українське місто. Скажімо, хоча тут і живуть (причому дружно) представники майже ста національностей, на вулицях ви почуєте лише українську.

На Тернопільщині збереглося понад 3600 пам’яток історії та культури. Тут зосереджено третину (34 зі 100) всіх замків та замкових споруд України. Взагалі ж за кількістю історико-культурних і природних пам’яток Тернопільська область — одна із найбагатших у країні. Майже 200 тисяч гектарів ландшафтних територій краю мають туристично-рекреаційне значення.

Є на Тернопільщині дві релігійні святині, відомі, без перебільшення, всьому світові, — Свято-Успенська Почаївська лавра та Зарваниця.

Окрасою Тернополя є театральний майдан і бульвар Шевченка. Тут 29 квітня 1990 р. вперше в нашій державі було піднято і освячено український національний прапор. Ще раніше тут провела віче Крайова Рада Народного Руху, створена першою в Україні 24 березня 1989 р.
Доречі Ярослав Стецько - уроженець Тернопілля.
Також в Тернополі, напевно єдина радіостанція в Україні, яка крутить лише українську музику! УХ-радіо називається

певно спиняємось, бо геть загрузили дівчат. треба дати час ознайомитись...

Певно що так ! Я теж більше нічого не дописувала. Багато інформації за один раз...

Natalyi
яка ти молодчинка , що започаткувала таку гарну тему про наше таке дійсно файне місто.Хоч я народилася в смт.Вишнівець Тернопільської області , але вже 26 років як я проживаю в м.Тернополі і тому важаю це місто своїм рідним і дуже красивим.

Ластівко,
дякую за цікаву і повчальну розповідь

Дуже гарна розповідь про Тернопіль!! Я це місто теж люблю - моя мама родом з Тернопільщини, і ця область України асоціюється у мене з прекрасними роботящими співочими і дуже добрими людьми, справжніми патріотами своєї нації.
Дякую, дівчата, за розповідь!!!!!

Ластівка,

Супер тема.... я дуже люблю це місто. Хоч я сама з Кременця... прото більшість свого свідомого життя првела тут. Це гарне місто, водночас і обласний центр, проте маленьке і затише. Зовсім не шумне

острівець кохання. Одне з найулюбленіших місць тернополян і гостей. Але не всі знають історію створення.
Під час Другої Світової війни Тернопільський став був повністю знищений. А в 50-их роках минулого століття відбувається масштабна відбудова Тернополя. Водну перлину міста стали відновлювати у 1956 році.
Тоді збудували нову дамбу, а рівень води став вищим, ніж було раніше. Нове водосховище зайняло значно більшу площу – понад 300 гектарів, і назвали його Комсомольським озером.
Уся набережна вздовж парку була оформлена в неокласичному стилі, який у ті часи був досить поширеним. Були споруджені альтанка та інші декоративні об’єкти. В цей же період був споруджений славнозвісний острів Кохання. Щоправда, це тепер його так називають. Тоді він був названий на честь тодішнього міського голови Сидоренка. Подейкують, що тоді за спорудження острівця міське керівництво отримало сувору догану. Однак зодчі у його проектуванні не вигадували чогось незвичайного. Просто під час планового поглиблення Комсомольського озера бульдозерами нагребли мул з дна водойми. Потім тут посадили дерева та збудували дерев’яну альтанку, що стоїть і досі.

поки немає Наталі то я ще трошки розкажу цікавинок))

ось така скульптура стоїть у скверику біля драмтеатру. На лавочці присіло двоє подружок для розмови. Зараз сидить лише одна і чекає на свою співрозмовницю.
Свого часу, нині вже покійний, американський меценат Джон Звожек подарував Тернополю скульптурну роботу свого співвітчизника Стюарта Джонсона "Випадкова зустріч"(вартість 100тис $). Тема: дві жінки зустрілися й розмову повели. Зловмисники одну із скульптурних фігур вкрали. Причому вкрали на світанку, не зважаючи на те, що поряд міліція. Для чого вкрали? Бо падлюки. Розповідали, що скульптури зроблені з такого сплаву, що на металолом не годяться...Пам"ятаю ще, що Джон Звожек сам обирав місце у Тернополі де поставити подарунок. Біля тих жіночок, що ніби присіли погомоніти залюбки фотографувались тернополяни і гості. Злодія не знайшли, скульптуру також, от і сидить подружка сама. Десь у мене мали б бути фото першого виду пам"ятника