Знайома пані, я теж з нею фотографувалася. А історії цієї не знала, дякую за цікаву інформацію.

Дівчата, читаю і зачитуюсь, які Ви молодці що розказали про наше ФАЙНЕ місто Тернопіль, сама новенького взнала. Я теж обожнюю наше місто і де б не була закордоном чи по Україні все одно ніза щоб не проміняла свого рідного міста.

ця темка має інший, прихований зміст...тут якби наганяємо апетиту на весняну чатівку

Домініканський костел



Однією із старовинних споруд, що дійшли до нашого часу, є Домініканський костел, збудований у 1749—1779 роках.
Фундаційний акт тодішнього власника міста Йозефа Потоцького засвідчує, що для цього було відведено місце на розі тернопільських валів. Костел побудовано з тесаного каменю в стилі бароко, оздоблено різьбою та кам'яними статуями.
Вінчали будову центральна баня і дві оригінальні шатрові вежі. За своїм характером храм був оборонною спорудою. При ньому розташувався монастир. На утримання монахів фундатор записав село Стегниківці, яке мало належати ченцям ордену домініканців доти, поки в монастирі буде 12 монахів. Між костелом і монастирем є закритий, так званий італійський, дворик.
Розпис інтер'єру здійснив відомий польський художник Станіслав Строїнський, який проживав у Львові. Фрески костелу відображали основні події історії ордену домініканців, а розпис правої лави присвячений Богородиці Вервиці. Вервиця, або розарій, є головним атрибутом у Богородичному культі домініканців. У 1778 році будівництво храму було закінчено.
Освячений костел у 1779-му. На той час у ньому було кілька вівтарів. Головний — святого Вінцентія з Феррари.
Щодо автора проекту, то довгий час ним вважався Ян де Вітт. Однак згідно з пізніше знайденими у сховищах Петербурга матеріалами, встановлено ім'я справжнього автора Августа Мощинського.
У 1772 році, під час першого поділу Польщі, коли Тернопіль перейшов під владу Австрії, у монастирі розмістили установи циркулу (округу), окружну касу, нормальну школу і військовий склад. Костел спочатку належав отцям домініканцям. Із 1820 року монастир переходить до рук єзуїтів, а костел аж до відкриття у 1908 році нового парафіяльного римо-католицького храму належить парафіяльному духовенству. З 1903 року ним знову володіють домініканці.



У 1908—1910 роках проводиться електрифікація та реставрація костелу. Вартість робіт становила 60778 золотих римських. Було відновлено старі фрески і домальовано нові (художник Кароль Політинський). Тоді ж встановили новий орган та малі вівтарі. На одному із вівтарів була дуже цікава барокова скульптура Матері Божої, що ламає блискавки гніву Божого.
Є відомості, що тут знаходився образ Скорботної Матері Божої з мертвим сином на колінах на тлі Єрусалиму у вечірніх сутінках. Береги ікони обрамлені квітами й овочами. Мадонна відзначалася своїми чорними, сповненими туги і смутку очима. Є згадки, що образ вивезено в один із музеїв Москви чи Ленінграда в 1940—1941 pp.
На площі біля костелу на високій колоні виднілася статуя святого Вінцентія, патрона цього храму.А на вежі відбивав час годинник.



Костел зазнав шкоди під час приходу Червоної армії у 1939 році. Тоді він горів, запалений гарматним снарядом. У результаті розплавились прикраси із золота і срібла, завдано шкоди фрескам та покрівлі.
Чудотворний образ Богородиці із головного вівтаря та прекрасну дерев'яну скульптуру Божої Матері вдалось врятувати. У 1942—1943 pp. частково проведено ремонтні роботи.
Але під час штурму Тернополя наприкінці березня 1944-го костел знову зазнав руйнувань. Його штурмували сім днів.

У 1957 році завершилась післявоєнна реставрація. Прикро, що не було відновлено багатьох скульптурних елементів оздоблення і навіть не зроблено спроби врятувати розписи інтер'єру. Дивуватись нічого, бо у храмі — пам'ятці зодчества — розмістили склад. Остаточно знищили фрески внаслідок переобладнання приміщення під картинну галерею. З переходом галереї в інший будинок, храм деякий час стояв пусткою. З відродженням духовності у нашому суспільстві він знову почав використовуватись за призначенням.
Тепер тут Катедральний Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Тернопільсько-Зборівської єпархії Української Греко-Католицької Церкви).
Відновлений храм став окрасою міста. Розпис центрального нефа виконав художник Юрій Журавський.
Є відомості, що образ Богородиці з вервицею в руках із головного вівтаря, а також статуя Богородиці, що ламає блискавки гніву Божого, вивезені на територію Польщі. Перша святиня — в монастирі домініканців у Познані, а друга — в домініканському костелі святого Яцека у Варшаві. До монастиря, що творить із костелом один комплекс, прилягають давні будівлі, відомі ще як домініканські. Це — колишній шляхетський конвікт (1822—1886), згодом тут працювала гімназія. Після спорудження у 1911 році другої гімназії ці будівлі стали житловими і частково збереглися до наших днів...

Ластівонько з задоволенням

а я вже цього моменту дочекатися не можу...

Нині мало хто знає, що Катедральний собор спорудили на місці знищеної давньоруської церкви. У 1749 році, засвідчує фундаційний акт тодішнього власника Тернополя Йосифа (Юзефа) Потоцького (1673–1751 рр.), на розі міських валів відвели місце під будівництво Домініканського костелу. Проте дослідник історії нашого краю Ізидор Кордуба вказує на існування урядового інвентарю 1652 року, в який було внесено українську Марійську церкву, що стояла на тому ж місці, де згодом спорудили нинішню катедру. Церква була практично повністю знищена під час навали монгольської орди. Потоцький не дозволив її відновлювати, натомість вирішив поставити на тому місці костел.

Та чи знав він про підземні ходи, що йшли від церкви до інших важливих споруд, які водночас простягаються до часів заснування міста? Хтозна.

Ще за радянських часів при перевірці пам'яток старовинної архітектури, обласна інспекція Держархбудконтролю з’ясувала, що Тернопіль має підземні ходи у давній частині міста. Одночасно стало зрозумілим, що час заснування Тернополя більш ранній, аніж 1540 рік, коли його заснував Ян Тарновський. Таким чином достеменно відомо, що Тернопіль (старовинна назва Тарнопілля) зруйнували татари і що мешканці міста ховались від нападників у підземеллі.

Давні будівничі Тернополя навряд чи переймались стародавніми легендами. Споруджуючи хитросплетіння переходів під землею, вони переймались безпекою рідного краю. Розташування самих ходів цілком відповідає історичному переказу, що Тернопіль будувався у формі сузір'я Оріон. За планом усі старовинні споруди розташовані у вигляді п'ятиконечника, що трохи витягнувся у бік церкви над ставом. Ці споруди наступні: замок Тарновського, церква над ставом, єврейська синагога (стояла неподалік музучилища, не збереглась), Домініканський костел та церква Різдва Христового.
Усі п'ять старовинних споруд, за переказом, з'єднані між собою підземними переходами і схрещуються у центрі (ймовірно, на місці колишнього ринку), у загальній залі, що вміщувала три сотні люду.

Ці припущення частково підтверджуються документальними даними. Зокрема єврейська газета «Хвиля» 12 березня 1933 року писала про відкриття підземних ходів часів татарської навали. Існування ходів підтвердилось обвалами. У записах музейного архіву йдеться про те, що 19 липня 1931 року на вулиці Руській, де колись був ринок, стався обвал. У серпні 1931-го під час розкопок відкрили підземний коридор. У 1942 році впала стіна старої синагоги без жодних на те причин».


Незважаючи на те, що на вказаному місці стояла Марійська церква, великий коронний гетьман Юзеф Потоцький заборонив її реставрувати і замість неї на цьому місці у 1749 році заснував римо-католицький костел з монастирем.

Отож костел став однією з кращих пам’яток архітектури пізнього європейського бароко, що вирізняється чіткістю композиції об’ємів, гармонійними пропорціями. Храм побудовано з тесаного пісковику в стилі бароко, оздоблено різьбою та кам’яними скульптурами, тим не менше, він був оборонною спорудою.

До нього примикали монастирські приміщення, що утворювали єдиний архітектурний комплекс. Всередині цього комплексу був закритий так званий італійський дворик. До 1939 року він мав ошатний вигляд (там був фонтан, квіткові клумби). З двору можна було відразу потрапити у підземелля.

Я просто захоплена вашою цікавою розповіддю!!! Про інші міста щось чула, якось собі уявляла, а Тернопіль завжди існував , немов абстрактне поняття. Та завдяки вам я для себе відкрила не просто цікаву сторінку в історії нашої країни, я, мабуть, уже просто закохалася в цей куточок і з нетерпінням чекатиму від вас продовження екскурсії.

Дівчатка, Ви так цікаво все написали!!! Таке гарне місто !!! розказуйте і показуйте ще!!!!!!!!!!

Кожного року в лютому( переважно на Стрітення) в Тернополі на Співочому полі проходить Свято зими.

Ще малою з батьками завжди ходила на ці святкування, де проводили різноманітні конкурси, концерти. Цього року я попала на початок святкування. І подаю маленький фотозвіт.
Це вигляд на Парк національного відродження, де власне розташоване співоче поле.



Тут можна було купити сувенір...

А тут можна було попити кави,чаю і до чаю...

А про Співоче поле Вам розповіла Ластівка на попередніх сторінках...