Ластівка,
від себе можу порадити зробити закуску "Рафаело", оригінально дивиться і дуже смачно.
салат "Фреска" теж смачний і ситний.
незабудь зварити "Кокосовий" лікер, сподіваюсь гості сподобається.
ну і порадила б спекти пляцок "Баунті", в моїх гостей завжди викликає масу емоцій, і легкий в приготуванні.
сподіваюсь,що чимось помогла.(може ще щось придумаю, то скажу).

Ластівка,
спробуйте мої чанахи
салатик "Загадка" - дешево й сердито

Ластівко, пропоную, щоб кожна з нас відправила тобі по одному блюду, то в тебе буде супер стіл, а ти но тільки наливочку чи лікерчику зробиш...

Від себе, що можу порадити. Я на п'ятницю готувала на роботу забаву, то робила оті канапки з оселедцем, що вище писали дівки, то казали, що смачно

А ще класна закуска під коньячок і горілочку - порізати лимон на кружочки, посипати тертим сиром і меленими горіхами (ото вже 3 день думаю чи цукром треба посипати і не можу згадати, але змели все і без цукру. Як згадаю, то допишу). Під таку закуску можна пити і не хворіти

розповідь четверта...
Якось переглядала у себе в компі папочки і натрапила на запис, зроблений на одному диханні у 2007 році. Можливо він буде комусь цікавий...

Село Горошова на Тернопільщині місце популярне — ось уже декілька років поспіль 13 січня тернополяни влаштовують туди справжнє паломництво. "Їдемо у наше Ріо-де-Жанейро", — жартома кажуть вони. Порівняння з відомим карнавальним центром світу Горошова заслужила через... збереження українських традицій. Історія села починається 1624 року, тож неважко здогадатися, якими давніми є місцеві традиції.

Адже українці мають давню звичку перевдягатися і влаштовувати масові гуляння. Це село єдине в районі, стверджують місцеві жителі, де ще й досі «водять Маланку», тепер уже модернізовану, так би мовити, а ля Ріо. В народній традиції об"єдналася християнська Меланія з дохристиянським Щедрим Вечором. В Горошовій кажуть, що відколи світ стоїть, відтоді і "Меланка" в їхньому селі. Перевдягалися, навіть тоді, коли всіх ряджених на п`ятнадцять діб за грати садили, в СРСР інкримінували їм – порушення громадського порядку. Жінки перевдягаються в "Василів", а парубки - в "Меланок". Горошівські священники до дохристиянського лицедійства ставляться з розумінням.

За "Меланку" вбирають парубків, що "вміють штуки викидати", тобто жартувати. Вбирають так, як колись одягалися. Тут пишаються тим, що в кожній хаті є давнє народне вбрання: і самі шиють, і від діда-прадіда збирали. І одяг ряджених роблять за рецептами предків: перуки - з конопель, а маски - з тіста. Вважається, що чим більше на Меланку перебраних чортів, тим менше в селі буде справжньої нечистої сили.

Взагалі ж в Горошовій починають готуватися до Меланки від Андрія. Майже місяць "куми, свати й брати" сценарії вигадують. Переодягаються у Горошовій всі — від малого до великого. А найорганізованіші збивають гуртки художньої самодіяльності і розробляють тематичні сценки

Уже за кільканадцять кілометрів від Горошови шлях тим, хто їде на карнавал, у кількох місцях перекривають кордони з місцевих парубків, переодягнених у міліціонерів, працівників санітарної служби, лікарів та ще бозна-кого. Цього року контроль на дорогах зумовлений серйозною причиною – загрозою "курячого грипу". Хлопці дезінфікують автомобілі якоюсь водичкою, а юний "доктор" робить пасажирам "щеплення" – символічні уколи "в одне місце" із півметрового шприца. За проїзд обов’язково потрібно заплатити "дорожній збір", кілька гривень, і лише після цього можна рухатися далі. Оскільки ми їхали з делегацією від обласної ради, то нас пропустили безперешкодно.

На центральній площі села – велика ялинка, народу - не протовпитися і дощ не завада. Приїхали гості з Івано-Франківщини, близької Буковини, Києва, східних областей. Усі хочуть подивитися на диво-фігури, які виготовляють сільські сім’ї. Звичай народився десь на початку 80-х років минулого століття. Першими експонатами були слони – данина популярним індійським фільмам. Матеріалом для експонатів служать мішковина, поліетиленова плівка, поролон, пір’я, бахрома. "Виготовляють" у селі і політиків.

Перше, що кинулось в очі це Свинячий бар, шеф-кухар, Кухня Свинячого бару, поряд Бар Троє поросят. А які там смачнючі шашлики– таких не доводилось куштувати ніде, та шинкарочки нівроку. Цікавий крам був і для жінок.

Площею рухалася похоронна процесія : грала духова музика, жалобна процесія квіти, супроводжували гріб "Ющенко", "Тимошенко", "Вітренко", "Чорновіл", "Шуфрич", "Путін", батюшка з кадилом

Потім був парад величезних фігур, виготовлених селянами власноруч. Не всі персонажі вдалося сфотографувати. Гном і Білосніжка, свинка, і вепр довжиною приблизно 7 метрів, метелик і вогняний дракон.

Надзвичайно вразила щирість і привітність горошівчан. Позували вони охоче, частували домашньою горілочкою і винцем, канапками з салом, простою селянською їжею.

А я стояла і думала: що спонукає цих дорослих 30-60 річних чоловіків, які влітку горбатяться на землі, і у звичайних польових умовах, зараз "грати вар`ята" переді мною? "А вам ніколи не хотілося погратися у дитинство?" — прямолінійно запитують вони. А ще ці щирі, роботящі люди просто живуть, просто сильно люблять Україну, в любові і традиціях виховують дітей, онуків. І не вірте, коли хтось каже, що в нас нема традицій, не вірте, що нація вимирає! Це неправда! Це десь "на горі" ділять посади, купують, продають, торгують довір’ям простого люду.

"Прив’язання до мови, віри, звичаїв, до ідеалів предків, їх моральних, релігійних, політичних, економічних і соціальних догм, вистражданих і викутих в огні змагань і переказаних прадідами внукам – це прив’язання є фундаментом нації.." /Д.Донцов/
усі фото можна переглянути Свято Меланки

У нас на миргородщині, а також в Диканському р-ні до цього часу справляють весілля за старовинними звичаями, і, що вражає, мають українські костюми ще від прапрабабусь, передають цю красу, а також обряди і традиції з покоління в покоління.

Ластівочко! Пиши ще! Тебе дуже цікаво читати і слухати теж!!!

розповідь п"ята....
День народження.
Для тих, хто мене хоче читати спробую відзвітувати за день народження, яке святкувала добрі два тижня. Кума, перед якою я мала повидєлувацця у накритті стола і приготуванні страв – не приїхала, тому я просто готувала. Казала вже колись, що не люблю кухню, але це не означає, що я не готую їсти:))).
Значить так, день народження припадає мені 4 січня, ніколи його не справляю бо - піст, а я людина віруючу, тому завжди на Різдво переносимо. Цього року за моїм столом зібралась одна молодь: я (молода, бо маю повні 24 роки і до холери місяців), старша донька мала нарешті вихідний на свята хоч раз, молодша з своїм хлопцем (мо"зятем буде – хто зна) і сусіди: дівчата-близнята – молоді, одружені, з дітьми. От і всі гості!
Що готувала? Спробую пригадати, бо ж давно було, все поз’їдали а я не фоткала, бо не до того було.
Холодні закуски: канапки такі з оселедцем (ароматний хліб на порційні кусочки порізаний, намазаний крабовим маслом і шматочок філе оселедця з листочком петрушки)– дуже всім присмакували і дуже зручно їсти – не капає по столі чи по тобі коли несеш до рота.
На м’ясне асорті зробила полосате мняско від Іри і свою родинну домашню ковбасу, рецепт якої не даємо нікому))). В ковбасі рублені шматочки м’яса і ніякого фаршу! Полосате м’яко мені цього разу не дуже добре вдалося, бо знайшла один секрет у приготуванні. Коли я його запікала перший раз, то у дечку ставила формочки з м’ясом і наливала у дечку трохи води, а цього разу просто поставила формочки і м’яско вийшло сухим і підсушеним знизу. Так..далі…салатами займалась моя старша - Наталя. Салат робили «копійку» і якийсь з рваним курячим м’ясом, печерицями, кукурудзою і ще не знаю з чим – але дуже смачний, ще був традиційний з крабами – бо його у нас люблять і їдять скільки б не робив. Відкрила огірочки мариновані від нашої Марічки і Заграйки – але вже їх хвалять, ті огірки, а я в черговий раз згадую наш сайт і дякую дівчатам за науку, робила ще ніжний рулетик від Катрусі здається…Були на столі і яйця фаберже від Марі4ки – красота така. Шкаралупи я збирала місяць наперед, накидала всередину - що було в холодильнику, залила бульйончиком з курки і все переживала : чи ж вийде добре, як буде чиститись – все вийшло класно, незвично. Риба смажена, притрушена зверху тертим голландським сиром. До мясного давала хрін, не бурячок (з малою домішкою хрону!), а саме хрін – щоб мізки пробирало, крутило в носі і файно помагало шлунку працювати! Це у мене вдома, в Рівному такий хрін роблять, а на Тернопільщині дають бурячок і називають це діло хроном – обідно! Хрін має бути хроном! Далі були опеньочки, тушковані у сметанці, тушкована квашена капуста з м’ясом у пропорції 1:1, або по-простому – в тій капусті має бути багато мяса! Голубці я роблю завжди з свіжих листків капусти і фарш мені має бути теж по рецепту: в цьому фарші мало рису! Щоб голубцем наївся добре, а рисову кашу в капустяних листках я не люблю )))) Традиційно подавала варені бараболі з домашньою куркою. На солодке цього разу пляцки не пекла. Кума ж не приїхала, то видєлувацця не було перед ким))))Обійшлись моїми коронними солодкими драглями – їх завжди люблять, після такого обжировиська, вони, кисленькі дуже всім смакують і фрукти….може щось забула чи пропустила – то звиняйте.
Не знаю скільки допустима кількість букв на нашому сайті то ж з вашого дозволу продовжу в іншому дописі, а кому вже набридло читати – сміло закривайте сторінку))))

до гостей ще зробила знимку а далі вже не до того було...

Ластівка,
але ж гарно описали. так цікаво!!і так смачно!! стиль письма як в Остапа Вишні!!!!

Стіл дуже гарний,бо його з боку прикрашає біле пухнасте чудо!

А можна з цього місця детальніше?...