Розкажіть мені будь-ласка... Ви не боїтесь їздити за кермом? Бо я наприклад дуже боюсь. Але з кожним днем переконуюсь, що машина нам потрібна. Але боюсь все одно.
--------------------
Свої рецепти додаємо через спеціальну форму! Як правильно оформити рецепт
Ооо ! І я маю трохи страху . Права уже маю 2 роки , машини власної ще не маєм ( в чоловікових батьків ) і тому навички , яких і не було , взагалі втрачаються . Взагалі-то , мій чоловік в минулому інструктор , хоча він і каже що я більш стримана , але дуже нервується ,намагаючись мене довчити , ну і , звичайно , без підколів ніяк...
--------------------
Хто не надто високої думки про себе,той кращий,ніж він думає.
Якщо ви не вмієте їздити на велосипеді то на машині навчитеся швидше
я вмію на велосипеді просто супер класно їздити, два роки тому і на гірському їздила- з малечку люблю пересуватись на велосипеді, а от з правами у мене така історія: права отримала ще як навчалась в інституті, років 20 тому назад, мала неймовірне бажання їздити, але тато дуже рідко давав сісти за кермо нашої машини, пізніше трошки давали поводити друзі, але таке траплялось дуже рідко, минали роки, власне авто ми придбали лише три роки тому, я спробувала так на рівній дорозі без руху буду їхати, а інакше боюсь, вже от і сину виповнилось 18 ми на відміну від моїх батьків , даємо йому авто, тож тепер він приїздить за мною на роботу, чи підвозить нас якщо ми десь гостюємо....незнаю чи колись сяду за кермо - у нас окрім правил дорожнього руху потрібно добре дивитись за ямами на дорогах, за п"яницями або порушниками, а ще у нас дуже поширене явище коли горить зелене світло, але це ще не твоя черга їхати, такого наприклад у польші немає зовсім....
а ще у нас дуже поширене явище коли горить зелене світло, але це ще не твоя черга їхати
Я тут такого не зустрічала, але мама, побувавши в Грузії на канікулах, розповідала про це.
Я за кермом і з правами вже 10 років (без прав - більше 13 - чоловік посадив за кермо), як я сміюся - без вихідних і незважаючи на погоду (особливо страшно було їздити першу зиму). Пригод, особливо анекдотичних, було море, характер змінився в наглішу і впевненішу сторону. А тепер я не уявляю себе без машини. Та й з дітьми без машини тяжко - я б сьогодні нізащо не повторила б подвигу добиратися до свекрухи з двома малими дітьми на двох трьохколісних велосипедах двома маршрутками ...
Найбільший анекдот - коли народився старший син і ми їздили до чоловіка на село, свекруха сиділа позаду, малий лежав в кошику. Чоловік виїжджав зі Львова, а потім ми мінялися місцями. І все було нормально, поки одного разу. коли ми мінялися місцями, свекруха не сказала:"А може не треба? Я валідол забула"... Виявилось, що кожного разу, коли я сідала за кермо, вона тихенько пила валідол для заспокоєння...
У мене був страх їздити за рулем після того як я попала в аварію але коли знову почала їздити то страх пропав. Мушу їздити щодня. Відчуття дуже класне... свобідне можна сказати. Просто треба пам’ятати перше правило на дорозі - уступи дураку дорогу!
ти маєш на увазі Львів? ми їздимо щотиждня до Луцька а це лише 30 км від нас тож нам таке перехрестя доводиться минути двічі, коли тобі світить зелене світло, але ти не на головній, тай ще коли їдемо додому то виходить що ти їдеш під гору а тут такий "казус" 2 в 1...
Щодо мене , то я мрію про авто, але коли сідаю в маршрутці біля водія -розумію що небуду їздити , бо маю якийсь страх, думаю шо ми прямо їдем на всі машини, а коли повертає маршрутка , то взагалі перевернимось
--------------------
Я сильна, а значить, я зумію Пройти по життю тисячу шляхів. Я смілива, а значить здолаю Своїх ворогів і підступи злих людей!