Дівчата в мене була така ж ситуація,як і у вас-мріяла їздити і боялас,коли сідала за кермо Але це все було до першого уроку з водіння,коли інструктор нічого не пояснюючи,тільки нагадав де гас,а де гальма і де передачі переключаються,посадив мене за кермо і відправив їхати до Львова в сам центр....о тоді всі страхи пропали ,а я приїхала до дому мокра і відходила ше пів дня Але інструктор був класний,вчив їзтити і по правилах і без правил,за те великий йому уклін на права я здала успішно,з першого разу,і по сьогодні їзджу за кермом вже три роки,та й ,слава Богу,без всяких казусів.а до того мене ніяк чоловік не міг навчити,прямо їхала,а як на зустріч машина,то не знала де тікати Такщо моя вам порада,дівчата,не задумуючись ідіть на курси водіння

Керувати автомобілем мене навчив мій тато, він дуже хотів сина, а тут я 2га дитина і знову донька. Тож він мене змалку садив спочатку собі на коліна і я просто крутила руль, потім почала ще й передачі переключати, а коли змогла діставати вже до педалей, то почала керувати сама, до того ж тато садив мене за руль і в дощ, і зимою, щоб вміла їздити в любу погоду. На права здавала, коли навчалась на 3му курсі і знайомі казали, коли здаєш на права у Львові, то зможеш їздити скрізь
Я отримую задоволення від керування автомобілем, це дійсно якась певна свобода! Правда маю і маленький "грішок" - я дуже люблю швидкість. На трасі, яку знаю, щоб в яму не влетіти, можу трішки "поганяти".
А зовсім недавно, 22.08., мене перший раз зупинили працівники посту ДАІ, правда перевірили прикріплені на склі тех.талон, страховку і побажали "щасливої дороги!".

Я також не можу їздити поруч коли мій чоловік за рулем. Як на мене він їздить жахливо і відноситься до пасажирів як до мішків з дустом, ну в кращому випадку з бараболею. Волію бути за рулем або сидіти ззаду з дітисками.

Мене вчив їздити інструктор і мій вуйко. Поради вуйка завжди пам’ятаю коли роблю щось нетак, он коли наприклад руки перехрещуються то завжди його згадую. Але всім раджу що найкраще займатись з інструктором, бо свої то можуть собі дозволити вільну мову на рахунок того що куди ти дивишся, ну і подібні але більш жахливі викиди. А он інструктор має додаткову педаль і завжди може загальмувати за тебе, якщо щось не так. Але незважаючи не те хто тебе вчить не треба боятись їздити. Це цікаво і дуже класно.

Дівчатка натрапила на таку цікаву сторіночку. Перечитала всі ваші повідомлення, дуже цікаво. Я теж вже майже три роки як отримала права . Я про це завжди мріяла. По-перше, жінці автомобіль ще більше потрібний ніж чоловікові: завезти дітей ди дитсадка, школи, до поліклініки, на базар, по магазинах. Чоловікові він теж портрібний, але в загалом вони прїздять на роботу і з роботи, а авто весь час стоїть на стоянці, а жінка в переповненій маршрутці їде.
Чоловік був не проти, щоб я пішла вчитися, основним мотивом було те, що кожний ранок мені потрібно вести дитину у садочок і бігом бігти на роботу. І я вирішила піти вчитися.
Мені дуже подобається. Хочу сказати, хтоб не вчив, як не вчив, а щоб добре їздити, треба їздтити щодня і при будь-який погоді, тоді буде толк. З чоловіком, коли він поряд я не іду, ми пересідаємо. Бо від його зауважень я втрачаю впененіть ібоюся щось не так зробити. А як сама, то іду нормально.

Водити машину я мріяла ще в школі - планувала, що на підвищену стипендію (60 крб) в майбутньому мені буде вистачати не бензин ...
Але не все сталося так, як планувалося - мінялися країни, влада і можливості...
Тим не менше, з правами їжджу вже 13 років (а без прав - ще більше) .
Про смішні і кумедні випадки з мого автомобільного життя можна написати книжку, а потім, читаючи її, катулятися по підлозі від реготу - але без машини тепер себе не уявляю!!!
Пусю свою люблю і вона мене також - дівчата її знають!!!

жорстоко і смішно

я таке також не раз говорила. За кермом я уже 12 років, 2 роки їздила з папом бо дуже також не насмілювалась сама їздити якось боязко було. Получила я права ще в 16 років а дозвіл водити був лише з 18. От 2 року з папом їздила як з інструктором, а тепер не уявляю себе без машини, доню в садочок щодня відвозю.Без машини як без рук. А був в мене такий прикол, коли я розігнала машину як вчилась їздити і зразу включила задню передачу, хто водій то розуміє, що сталося, чуть коробку передач не зіпсувала.

аж під стіл упала....

Я так давно не сміялася.