Встає в синім небі зоря,
І ранок тріпоче крильми,
Росою вже вмилась земля,
Росинки так схожі з слізьми.

А я молюсь за Україну,
Щоб сонце Божої краси
Зігріло землю мою рідну
Промінням лагідним своїм.

Скрізь чути чорнобильський дзвін,
І плаче в колисці дитя.
Наш шлях до провалля привів,
Висить, мов на нитці, життя.

А я молюсь за Україну,
Всміхалось щоби немовля
І в кожну мить, в кожну хвилину
Творця, щоб славила Земля.

Ісусових ніг тихий крок
Вже чує планета уся,
Бо Він є єдиний твій Бог,
Надія, о Земле, твоя.

Схились до Бога, Україно,
І за любов прослав Творця,
Прийди до Нього, ненько рідна,
Тобі Він дасть нове життя.

Заявлєніє директору школи


Прошу ослободить синка,
Бо не совсєм здоровий,
От ізучєнья язика —
Української мови.

Хоч я з села, жена сільська —
Нужди у ньом не маєм.
Зачєм ця мова для синка,
Звиніть, не понімаєм.

Для поступлення в інстітут?
Роботи на заводі?
Вона йому ні там, ні тут
Не надобна сьогодні.

Язик англійський вчить синок —
Цей може пригодиться.
Не сключено, що прийде строк —
Пошлють і за границю.

Прошу синка освободить
От українськой мови:
Від того, що єйо він вчить,
Он не совсєм здоровий.

Застой прошол, ми сталі жить
Тепер демократично.
Який язик дитині вчить —
Батькам рішати лічно.

Бо вибор в нас слободний.
К сєму — Іван Безродний.

Молися тихенько, як молиться жінка,
Ти знаєш як треба, в найважчі часи.
Ти з серцем відкритим молись, українко,
Не гнівом, не криком, душею проси.

Вся сила в тобі, та що зібрана з віком,
Хай кров оживить і хай вільно тече,
Єднає в тобі все сучасне із диким,
Хай ангел тримає тебе за плече.

Молися тихенько за все, що кохаєш,
За рідну домівку, братів чи синів,
Молися за все, що на серці тримаєш,
За все, що цей день вберегти не зумів.

Молися як знаєш, молися як вмієш,
Молися як просить вся внутрішня суть,
Молися допоки себе не зігрієш,
І ніч цю холодну, і вранішню лють.

Молися, кохана, з тобою всі квіти,
З яких виплітала Вкраїна вінки,
Молися так щиро, як моляться діти,
Як вміють лиш люблячі, вірні жінки.

Леся Карпенко

Марійка Підгірянка

ОЙ, ЯКА ЧУДОВА, СВІТЛА І БАГАТА

Ой, яка чудова,
світла і багата
українська мова,
мова мами й тата!
Мова мами й тата, діда і бабусі.
Знаю її добре, ще краще навчуся.

Григорій Вієру

НАША МОВА

Соловей мовчить на дубі
У годину вечорову —
Зачудовано і любо
Слуха нашу рідну мову.

І коли б він став шукати
Слів до пісні чарівної,
То набрав би їх багато
З мови нашої живої.

Роман Завадович
УКРАЇНСЬКА МОВА

Гей, яка чудова,
Свіжа і багата
Українська мова!
Мова мами й тата!

Мова мами й тата,
Діда і бабусі,
Знаю її добре,
Ще краще навчуся.

Микола Лотоцький
МОВА

Не говори: в нас мова солов'їна,
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці— доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає,
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б'є.
Все заберуть, а залишилось слово,
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови — не створити нам держави,
Доріг тернистих не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві—
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов'їна,
Бо мова глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці— доля України,
Космічна нерозгаданість віків.

Василь Симоненко

МОЯ МОВА

Все в тобі з'єдналося, злилося -
Як і поміститися в одній! —
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
1 тобі рости й не в'януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі — великого народу
Ніжна і замріяна душа.

Олена Пчілка

РІДНЕ СЛОВО

Так довго сподівана, ждана година
Настала для рідного слова мого:
Не так, як приборкана, смутна пташина,
Озветься воно із затишку свого;
Не так, — весняним жайворонком у полі
Вкраїнськая мова тепер залуна
І гомоном вільним по всьому роздоллі,
По всій Україні озветься вона.
Дарма, що по небу весняному тучі
Громадою темною швидко летять,
Не страшно пташині ні грому, ні бучі -
Крізь хмари бо промені сонця мигтять!
Дзвінкий жайворонок то вгору, до сонця,
Зів’ється, де сяє йому любий рай,
То пісню співа й до людського віконця... -
Лети ж, рідне слово, лети в рідний край!

Дмитро Білоус

ЯКЩО З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Якщо з українською мовою
В тебе, друже, не все гаразд,
Не вважай її примусовою,
Полюби, як весною ряст.
Примусова тим, хто цурається,
А хто любить, той легко вчить:
Все, як пишеться, в ній
вимовляється, -
Все, як пісня, у ній звучить.
І журлива вона, й піднесена,
тільки фальш для неї чужа.
В ній душа Шевченкова й Лесина,
І Франкова у ній душа.
Дорожи українською мовою,
Рідна мова - основа життя.
Хіба мати бува примусовою?
Непутящим бува дитя!