Хоч я годую груддю(малому через тиждень рік), але мене теж ображають такі заявочки. Дуже часто кажуть " О так довго годуєш груддю, бо ти добра мама". А що якщо нема можливості годувати груддю, то мама не добра чи по іншому любить дитину?????

ото до чого я прийшла зі своїми висновками....
наше покоління(тобто моє) мамулі з досвітом деколи вважають не мамами,а мучухами....Я,наприклад,вважаю нормальним те, що мама може залишити свою дитину з бабцею,сестрою,татом чи навіть нянею на півдня чи день, а сама піти з подругами,поїхати на шопінг чи просто присвятити собі день...Думаю,що є нормальним те,що наприклад,дитина пограється сама,а ти в компютері посидиш на Дрімфуді годинку,дві......Що дитина,якщо їй так захочеться,побігає босими ногами по паркету,поп2є кампоти кімнатної температури,а не теплого....побуте в кімнаті при відкритій квартирці,і т.д.....Ми як наприклад народилися, то нам пощастило - перших 3 місяці ми були на вулиці,бо було літо....і моя дитина була лише в бодіку,без шапочки і носочків(коли на вулиці під 30гр.) і всі мами з досвідом дивились на мене,як на ненормальну......

Так от, до чого я веду....Мені здається,що мами,які годують своїх дітей до 2-3років....то вони себе твк виправдовують,що то для дитини добре і в них з нею більший зв"язок....А насправді,вони просто пірнули з головою в своє материнство,ходять за дитиноюкрок в крок....це якраз то,що називають "дихають над дитиною".Дитинка до того звикає і звичайно,шо вона собі думає,що мама має бути з нею завжди і всюди....а мама в свою чергу,думає,шо вона буде повною егоїстою,якщо залишить її з кимось і кудись вийде...і як на мене,то називається,не міцним зв"язком між мамою і дитиною, а просто дурною звичкою....Я особисто вважаю,що дитина - не є власністю мами, а мама не є власністю дитини,в кожного ж них своє життя....не можна жінці,стаючи мамою,забувати,що вона не тільки мама,але й особистість,яка теж хоче вільного часу,елементарного морального розгруження.....Я нікого не хочу і не хотіла образити....е лиш моя думка...

А може справа не в годуванні, а просто ставленні до дитини.

Я ще заміж не виходила, а твердо знала, що моя дитина буде жити зі мною. Я завжди вважала, що дитину треба родити для себе, а не для бабусів чи няньок.
Ми живемо окремо, в іншому місті від батьків. Так, нам тяжко, бо до нас приїжджають в гості батьки і їдуть, а ми залишаємось. Ми не ходимо на всі гульки, бо не маємо з ким залишити дитину, а якщо йдемо, бо не можемо відмовити, то дитина йде з нами. І це не залежить від того чи годуємо ми груддю чи ні. Просто в когось діти це вже спосіб життя, а в когось бо так треба.

Христя,
Я з Вами абсолютно погоджуюсь. Сама годувала малого до 7 місяців, а потім від сам відмовився від грудей. Я вирішила що це і так добре. .......і пішла на роботу. Спочатку по кілька годин ходила, а з малим була бабуся. Тепер малому 1,7 і я працюю повний робочий день. Один тиждень з малим сидить мама, а один няня. І МИ ВСІ ЩАСЛИВІ.

я хоч і живу біля батьків,але я не можу дитину залишити надовго.бо всі вони працюють на роботі і дуже змучені приходять,а я на "курорті цілими днями" і не хочу відпочити,а як піду десь вечером коли мала спить,то тоді взагалі "враг народу"

Христя розумничка і молодчинка!!!!! Цілком погоджуюсь!!!!

Моя свекруня й досі, мабуть, вважеє мене трохи безвідповідальною, бо користуюся памперсами, швидкими кашками, про пелюшки з молодшою і не згадувала)))
І я її розумію, бо вона свого часу просто не мала цих "благ цивілазації". І для неї поза молодої мами, яка нагнулася над мискою, повною пелюшок, стирає пальці до крові, - є найвищим проявом любові до своєї дитини. А якщо мама ще встигає інколи вибігти до перукарні, навести марафет на прогулянку, то те все є час, віднятий у дитини.
В мене є з чим порівнювати, бо зі старшою памперси я мала лише на ніч, вдень - безкінечне прання, годування по годинах, плита... і як наслідок - постійна нехватка молока, вічна змученість... важкобуло
А з молодшою - саме задоволення!!! Є стільки всього, що допомагає зекономити час і сили, тому і молока в мене багато було, і настрій гарний - та хіба не це головне для дитинки?

Мар"яночко, не ображайтеся!! Ніхто і не думав Вас образити!!! Знаєте, скільки людей, стільки і ставлень до відносин мама-дитина. Це Ваш вибір, і в жодному разі ніхто не засуджує Вас.
Ми всі ділимося тут своїм досвідом, і не важливо, чи подобається він комусь. Важливо те, наскільки це зручно і наскільки влаштовує Вас.

Тому я вважаю, що різні покоління мають жити окремо. Я наприклад, ходжу три рази на тиждень на аеробіку, ми робимо ремонт у квартирі(самі живемо на зйомній), чоловік теж ходить на роботу і раз в тиждень ходить грати футбол. Ми змогли якось це організувати і на мою думку, дитина не страждає. А наші батьки думають навпаки.Але то тільки наша справа і нашої дитини.

Мар"нка,ти що!!! нічого ти не викликала,перестань....
я хоч і одну дитину маю,але маю з чим порівняти,бо тітка мого чоловіка(ій дес зараз під40) має 3 і пізню дитину - хлопчика....так от вона,кажу,годувала його до двох років,леліяла,тряслася на його кожним кроком,вона буквально робила деколи такі речі,що то аж було смішно - деколи доходило аж до абсурду..Як результат - цілком розпещена,розбалувана,абсолютно неконтрольована дитина.Я нічо подібного ніколи не бачила 6 б2є її,коли йому заманеться,влаштовує істерики,робить усе,що йому заманеться+ до того,дитина хворіє частіше,ніж є здоровою...І вона мені колись сказала, що вона любить свою дитину, а я - ні!!!! ну, це її право...її дитина і їй вирішувати,як його виховувати....але має результат...Я не кажу,що то всі такі діти чи мами.....але маємо,шо маємо...

шикарна фраза!!!!! Ото ти розкрила якнайглибше суть поглядів досвідчених мамусь

я не ображаюся