Вироби справжніх майстрів і аматорів примушують то серце битися частіше, то затамовувати подих






На жаль, на фото не можна побачити справжньої краси Решетилівських гобеленів




А яке різноманіття ляльок- мотанок

дійсно краса, шкода що мене там не було....

Традиційна полтавська вишивка: білим по білому



Опішнянська кераміка


Вироби з чорної глини

Тут же можна побачити сучасного Вакулу і навіть викувати собі монетку на щастя

А ці незвичайні ляльки виготовлені з ....жіночих панчіх і колготок

Тут можна оглянути виставку рушників із фондів музею



Вишивка бісером, витинанки

Глиняне мереживо

Розпис...


Це, звичайно, маленька частка того, що можна було побачити і придбати...

Шкодували про одне: були дуже обмежені в часі ( чоловік по обіді мав вирішувати невідкладні справи) . То ж багато чого не змогли побачити.
Напускався вряди-годи невеликий дощик, але це не відлякувало ні господарів, ні гостей





Як не хотілося покидати це дійство, яке вируватиме до пізньої ночі

Місцеві мешканці підтягувалися до лісу величезними юрбами, розпалювали вогнища... По лісу ширився аромат шашлика, нагадуючи, що час перекусити...

До знаменитого диканського шинку потрапити було годі, адже навіть в*їзд перекритий і тільки вивіска:" Вибачте, зачинено на спецобслуговування"...
Тому вирушили до не менш відомого "Куреню" І туди ледве втовпилися: кілька двоповерхових автобусів із туристами очікували черги, зали і великий навіс на подвір*ї були заповнені.

Дівчата в українському вбранні накривали столи і не хотіли навіть слухати про індивідуальне замовлення.

Але доля була до нас ласкавою: один столик виявився вільним- і ми зуміли переконати господарів, що ми варті їхньої уваги.

Щоб довго не гортати "Меню", ми попросили поради і не пошкодували. Доки виконували наше замовлення, я встигла сфоткати те, що було вже на столах




Нам же принесли борщ (півпорціїї , 6 грн.) Я не уявляю, як виглядає повна порція, бо це був глибокий полумисок. Борщ зі шматочком м*яса, зі сметанкою, наваристий, пахучий... Такий колись варила бабуся в печі, під грушею... Я вже 100 років не куштувала такої смакоти.
Галушки з м*ясом, посипані смаженою цибулею та шкварками, политі сметаною...6 штук, але величиною з кулак кожна...Ми відразу відставили хліб, але навіть так осилити тієї порції було неможливо! Салат з молодої капусти з огірочком, кропом. І узвар...Зварений за гоголівським рецептом. Якщо ви не були а Диканці- то ви не куштували справжнього узвару. Пам*ятаючи, що полтавську галушку заздря не проковтнеш, ми ще й замовили по 50 г горілочки... Галушки були нової форми( Я тільки вдома побачила,що фото не вдалися, але колись я спробую вам показати, як виглядають диканські галушки)
Усе це замовлення нам обійшлося 137 грн. Цілу дорогу ми дивувалися, чому у нас набагато дорожче і не так смачно:((((((((

А про бузкове свято- свято душі



відтепер мені щодня нагадуватиме ось цей магніт:

lana,
розповідь чудова, мені так все сподобалось, шо переглянула двічі, Дякую

Ланочко, яка краса!!!
Дякую за цікаву розповідь, море фото - я не можу надивитися на глиняні вироби - я просто обожнюю глиняний посуд!!!
Скільки вишиванок!!!
Краса та й годі!!!