ото людина не боїться правди))))

І я не вірю!, бо

В усіх буває, бо ми ж всі люди.

Та і я не заставляю, просто хочеться, щоб нікого не спіткала моя доля. Застрегти десятого як то кажуть.

Живіть усі в радості, в мирі, в ЛЮБОВІ, в добрі і достатку. І пробачте хтось, кому може не сподобалася моя думкаі я когось образила.



Висновок простий: тема про те чи часто кажете один одному слова кохання.... А ми вже десь відхилились, здається...

Я вірю, бо живу 13 років з чоловіком , троє дітей і Слава Богу,а в сімї злагода і гармонія.

Просто ми такі люди, як моя бабця говорила" Як тривога то до Бога, а по тривозі, то і по Бозі".
Треба до Бога звертатись по допомогу і він поможе і проблеми вирішить, а люди просто порадять, але не поможут.

Подоляночка,я згідна з кожним твоїм словом.

Христя,
а, ну та ясно шо пройшли... та.. всі проходимо.. Але ти кажеш, шо коли люди кажуть, шо в них все ок, то то є неправда. Але може в них проблеми хіба були на початку життя спільного, а тепер все супер. То вони тобі і кажуть, то що в них на даний момент все чудово.. Одним словом, треба працювати і працювати

А я ходжу до церкви і вірю священику, який говорить.. і мені таке підходить, бо нічого поганого ні Біблія, ні священики не говорять... Все правильно. А якщо неправильно, то не ту церкву ви собі обрали.

Погоджуюсь , а ще доказувати те!!!
Немає поради універсальної як зберегти кохання, бо всі родини різні. І тільки ми самі знаємо як пройти якусь чорну смугу. А стосунки, які кожна окрема родина має - то є результат зусиль і праці і чоловіка і дружини. Я до того, що треба берегти те що з"являється на початку відносин, щоб потім не виникало питання чи потрібно мені в черговий раз зізнаватися у коханні

Колись дуже давно-10 років тому, в нас народилося малятко і воно стало дуже швидко щось говорити, і на питання , Анічка , а як ти маму( папу) любиш десь в 10-11 місяців показувала і говорила Ті-ті-ті. Шо то було за "ті-ті-ті" ніхто не знає до тепер, але довший час це просто було ну майже все! Добре , що ніхто нерозумів, чого це ми раптово обіймаємося чи цілуємося.Тепер , обдивившись "сватів" , крім останніх- без "Заї"., я у чоловіка-тільки " Котя". І ще такі очі зробить.... Нє, ну я і так знаю, що трохи зараза....

Церкву ми самі не обираємо - за нас цей вибір роблять батьки. Священики теж різні бувають))) Я не маю нічого проти будь-якої релігії (знаю їх досить непогано, свого часу перечитала і коран, і аюрведу, і буддистські книги, не кажучи про християнські, вивчала історії релігій, починаючи від найдревніших і закінчуючи сучасними). Я лиш мала на увазі, що всі релігії створені людьми під їх потреби. І все! А моя віра тверда і непохитна.

І взагалі - бажаю всім нам сімейного щастя, кохання, взаєморозуміння у сім"ях і Божого благословення!!!

Амінь.

Яскравим прикладом для мене завжди було подружнє життя моїх дідуся й бабусі. Вони одружилися , коли бабуні не було 16- ти, а дідусю-18. Точніше. їх відразу й не зареєстрували, весілля було потім. Придбали 4-х дітей ТУТ я розповідала про бабусю. Відсвяткували золоте весілля, а всього в шлюбі прожили 61 рік. За весь час між ними була одна сварка ( принаймні про це розповідають мої мама й тьотя): дідусь працював бухгалтером і після виходу на пенсію дуже скучав за своєю роботою, рахував усе , що бачив: голубів на даху, ворон на заборі і т.д. Одного разу бабуся побачила, що він висипав на стіл гроші з гаманця і почав їх рахувати. Висновок бабусі: на старість почав мене контролювати!!!! Довго дідусю довелося виправдовуватися, що то лише професійна звичка. Ця історія переповідається в нас як сімейна легенда. Коли померла бабуся, дідусь сказав: "Я відбуду по Паші (Параска Василівна- так звали бабуню) рік, поставлю їй пам"ятник і помру. Пом"янули рік по бабусі, поставили їй пам"ятник. І через місяць дідуся не стало. Вічна їм пам"ять. Мої батьки у шлюбі 52 роки. Ми з чоловіком- 27,5. Я жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Коли я майже 5 років тому дивом повернулася з того світу, мої подруги по нещастю з заздрістю говорили:"Мабуть, ти одна з нас викарабкаєшся, бо в тебе такий чоловік!"

Любовь? Да нет! Откуда? Вряд ли это...
А просто так: уйдет- и я умру.

А я просто люблю і стараюся говорити це.І обіймаю і цілую коли маю потребу(а дітиська кричать PG 13 ),а ще коли ми сваримося наша середня доня навчила нас серед сварки вдихнути і сказати :"я вас /тебе теж дуже люблю!" і знаєте це діє(перевірено на собі )А всім нам побажаю щастя і кохання !!!!Бережіть роки прожиті разом вони пролітаютьдуже швидко(я зрозуміла це трохи запізно але дав Бог сили зрозуміти)