А я свому часто кажу так - ти моя паскуда, солодка! І чого я в тебе закохалась? А очі в тебе такі котячі, а такі заворожуючі!
А он власне те слово кохаю, то я ним не розкидаюсь а кажу тихо і ніжно в самий «непідходящий» момент, коли він цього не сподівається і не очікує, як наприклад по-середині його монологу як я забагато грошей нині потратила. Ну то він тоді розтане і вже забуде чого мене сварив.