Мудро.

Додам ще своїх 5 копійок.
Згідна з багатьма,що в сім*ї важлива повага,розуміння,вчинки.Дуже добре коли хочеться бігти додому,де мир,спокій,де люблячий чоловік,добрі діти,де тебе підтримають,зрозуміють.І слова треба один одному говорити і дивитись одне на одного треба з любов*ю.
Я зі своїм чоловіком живу, ото в травні буде 20 років.Живемо,як кажуть в народі душа в душу.Може,тому,що довелося багато пережити і навчилися цінити те коротке життя.(13 років тому,коли синові було 7 місяців у нього виявили пухлину,і знаєте,що сказали деякі лікарі "Ви молода,родіть собі другу дитину,бо з того нічого не буде".Але,дякувати Богу ми видряпалися,хоч і пухлина була одна з найгірших,і без хімії.)
Ще й будувалися,і не було коли сваритися,хіба зрідка через дрібниці.Тому найголовніше -то аби всі були живі й здорові,решта дрібниці.
А ще ,знаєте,що мені допомагає,часта Сповідь і Святе Причастя.Ну не зможу я сказати ні поганого слова,тим більше сваритися,навіть подумати зле,бо знаю,що тим ображу Господа. Так само ходять до Сповіді і діти,чоловік ще як я кажу не дозрів.
Минулого року,коли прийшов священник на Водохреща кропити хату,то сказав такі слова;"На деяких добротних закладах потрібно вішати вивіску типу "Зразковий магазин чи зразкова школа",то на вашому будинку варто було б повішати вивіску "Зразкова сім*я"
Приємно чути такі слова,хоч ми не ідеальні. І тому я всім бажаю,щоб ваші сім*ї були ЗРАЗКОВІ,щоб ви любили один одного і діточки були добрі,слухняні і всі ви були здорові.
Ото всім нахвалилася.
Вибачайте,якщо щось не так,це мої судження.

Дуже розумні слова, хто щомісяця сповідається і кожної неділі причащається, буде старатися підтримувати злагоду в сім'ї. Так, що як бачите, що щось не лагодиться, біжіть до сповіді. Стає легше....

Коли мені 1.5 року, то батьки почали будуватись, Побудували хату швидко, через три роки ми переїхали. Але коли в батьків на роботі мене 3-4-з річну дитину питали чи мама з татом свариться, то я відповідала, що якби не та будова, то б не сварились. Співробітники батьків часто згадують тепер це, хоча пройшло вже більше 20 років. Це я так, щоб розрядити вас, дівчатка.

трошки пожартую. Я знаю чому жінки переважно б"ють посуду, а щоб купити собі нову :))))

така гарна темка...стільки роздумів зараз ....
інколи підтримувати оту любов вдома важко, та як би не було, все ж сказати ті прості слова: Я тебе люблю, це щонаймене, що можемо зробити для чоловіка, мій чоловік часто питає чи люблю його, і так само часто відповідаю, що люблю, що би там не було...просто так добре лише з ним....часто коли зідзвонюємося і бачу, що він немає часу, кажу ж так просто: Я тебе люблю, потім передзвоню, а у відповід чую аналогічне, це ж так приємно любити, адже Бог дійсно дає цю можливість не кожному, тож не пропускаймо

це правда..як на мене БОГдає благословення на все- на сімейне благополуччя.на розум щоб достойно воспитати дітей й пр.але треба того всього додержуватися й буде так як у наших дідусів бабусь...бо раніше як такових розводів менше було...це суто моя думка..а життя само показує кому який вибір робити..бо це непросто..й як таких порад точних ні одна людина не дасть..скажу те що кажу всім--треба жити для душі а не для грошей й проч.не буде напльовано в душу-набагато краще буде,ніж будуть гроші(пуста різана бумага-на жаль без якої теж трудно,й з-за якої теж багато біди в сім"ях).велика різниця коли щира душа-ніж з тими ж грошима пустота у всьому.

Я вас підтримую. Завжди вважала, якщо мають бути гроші і багатсва, то ми добємося цього разом. Ми з чоловіком вже майже 6 років разом. Можна сказати, що наша зустріч це любов з першого погляду, хоч ніколи в таке не вірила. Чоловік запропонував одружитися через 20 днів після знайомства, через 4 місяця ми розписалися, а весілля було ще через 2 місяці. Знаєте, не жалію зовсім, навпаки я дуже щаслива що в мене такий чоловік: завжди мене розуміє, допомагає чим може і на кухні і добрим словом і порадою. Не кажу, що немає зовсім ніяких спорів, просто ми стараємося розуміти одне одного і завжди спори закінчуються взаєморозумінням.Щодо грошей ми прості люди, працюємо як і всі зарплати невеликі.Жити окремо в нас не було можливості тому жили у моїх батьків майже всі роки. І через мене чоловік їздив на роботу 60 км. Але з Божою допомогою недавно ми купили квартиру. Чекали цього дуже давно, складали гроші, працювали як могли. Через місяць переїжджаємо і нарешті будемо жити самі, з донею. Отака наша історія. У житті було різне: на роботу їхати важко і далеко, багато у чому собі відмовляли, щоб гроші зібрати. Дякувати Богу все пережили! Старайтеся частіше прислухати одне до одного, враховувати думку своєї половинки, і разом зможете все!!!

це так..якщо є порзуміння й любов --все інше БОГ дасть..й при чому так що ніхто й не помітить.

дуже вірно сказано..як кажуть--одна голова добре,а дві -ще краще!

вітаю з такою потрібною дуже покупкою й надалі хай вам БОГ помагає...