Павло Глазовий Гумореска «Пряник» — У вас зуби є, дідусю? — онучок питає. Дід журливо посміхнувся: — Вже давно немає. — Це почувши, хлопченятко зраділо без краю: Тоді пряник протримайте, а я пострибаю.
Павло Глазовий «Допитливий син» — Чуєш, тату,— син питає,— що таке хамелеон? — Відчепися, я не знаю,— каже Филимон. — Чуеш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон? — Відчепися, я не знаю,— злиться Филимон. Мати сердиться на хлопця: — Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш. — Не кричи,— говорить батько. — Я люблю балакать з ним. Хай пита, чого не знає, а то виросте дурним.
Павло Глазовий Гумореска «Радіолюбитель» Заснув татко на дивані, зігрітий обідом, Хропе, сопе, свище носом, аж чути сусідам. А синочок слухав, слухав, приглядався скоса, Потім підбіг до батечка і крутнув за носа. — Що ти, капоснику, робиш? — здивувалась мама. Виключаю, бо у татка погана програма. Павло Глазовий Гумореска «Буйні предки» Вдарив батько спересердя хлопчика малого. Той поплакав, переплакав та й питає в нього: —Тебе, татку, бив твій татко? — Бив, та ще й немало. — Ну, а татка твого били? — Теж перепадало. — І сказало хлопченятко, заломивши ручки: — Тепер ясно, звідки в тебе хуліганські штучки.
Павло Глазовий Гумореска «Хитра макітра» На базарі молоко продавала тітка І поставила рядком хлопця-малолітка. — Стій отут і ні на крок не відходь від мами. — Підійшов до них дідок з довгими вусами. Не торгуючись купив молока півлітра І хлоп’яті підморгнув: — В мене є макітра. Виллю в неї молоко й кип’ятити стану. Буде мало, то доллю ще й водиці з крану. — А навіщо доливать? — хлопченя спитало. Мама й так води в бідон налила немало
До малодих батьків зайшла сусідка: – Іванко ваш – ну, вилитий татусь! Такий же носик, щічки і борідка … – Можливо, – татко радо усміхнувсь. – А от і ні! .. – малесенька Катруся Й собі з куточка голос підійма. – Іванко схожий більше на бабусю, Бо в нього в роті теж зубів нема!
Гуляючи в дворі, Сказав Климко сестрі: – Ану не будь ледача І розв’яжи задачу: Степан та Андріян Ходили на баштан. Недовго там були, Сім динь собі взяли.
Дві дині з’їв Степан, А решту – Андріян. Що буде в Андріяна? Подумай-но як слід … Сестричка хитрувато Поглянула на брата: – В жаднюги Андріяна Болітиме живіт! Поділитися:
Підійшла до мами Ліда – щебетуха: – Вередує лялька! Вже мене не слуха … Скільки не просила, Мов не чує Ната. Навіть і не дума Очі відкривати!
Мама – доні: – Завтра Понесем до діда, Він відремонтує … – Добре! – каже Ліда, – Хай відремонтує І мене, як схоче, Бо розплющить вранці Теж не можу очі.
У природі має місце Мішанина всяка. Подружились на подвір’ї Кіт і злий собака. Кіт хвалився-вихвалявся: -Більш не буду нявкать. Щоб довір’я заслужити, Буду тільки гавкать. А коти і кошенята Занявчали хором: Рідну мову забувати? Як тобі не сором? Це почувши, розлютився, Розізлився псище І загнав котяче плем’я на брудне горище: -Ах, ви ж — кляті паразити! Я вас наскрізь бачу! Вам собача не годиться? Вам давай котячу? Тож, давайте поміркуєм, В кого мова краща. Чи не в того, хто страшніший, В кого більша паща?
Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші — не мина жодної крамниці. Попросив він: — Покажіть кухлик той, що з краю. Продавщиця: — Что? Чево? Я нє панімаю. Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. — Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка. Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: — На Вкраїні живете й не знаєте мови. Продавщиця теж була гостра та бідова. — У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова. І сказав їй мудрий дід: — Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови. (с) Павло Глазовий