Летіла зозуля та й стала кувати
Ой то не зозуля, то рідная мати. | (2)

Ой то не зозуля, то рідная мати,
Вона прилетіла доньку рятувати. | (2)

Якби мати знала, яка мені біда,
Вона б передала горобчиком хліба. | (2)

Горобчиком хліба, зозулею солі.
Ой, мамо! Ой, мамо! Як важко без долі

А, ось моя ще одна улюблена на слова Степана Пушика, але мало хто знає її автора

Козак гуляє, шинкарка носить.
Шинкар моргає: чому не ллєш?
"Не пий, козаче, - козачка просить.-
Не пий, козаче, коня проп'єш".

Козак сміється, шинкарка носить.
Шинкар моргає: замало ллєш.
"Не пий, козаче, - козачка просить. -
Не пий, козаче, мене проп'єш".

В шинку шинкарка горілку носить.
Козацтво п'яне, сміється ніч.
"Не пийте, хлопці,- Вкраїна просить. -
Не пийте, хлопці, проп'єте Січ".

Козак зітхає, шинкарка носить
І ллє горілку, і ллє вина.
"Не пийте, хлопці, - Вкраїна просить. -
Не пийте, діти, я в вас одна".

Натонько, Ластівка нагадали чудові пісні, які любимо і співаємо. Доня з дідом літніми вечорами переспівувала, які згадали. А останню наш прадідусь дуже любив...

і таку співаю ;)
Ой, що ж то за шум учинився,
Що Комарик до повстанців зголосився! (2)

Зголосився Комар до повстанців,
Щоб кусати москалів-голодранців. (2)

Щоб кусати москалів, ще й німоту,
Щоб прогнать з України ту голоту. (2)

Примістився Комар на дубочку,
Закріпив скоростріл на листочку. (2)

Та зірвалася на раз шура-буря,
Вона того Комарика з дуба здула. (2)

І упав наш Комар на помості,
Поламав москалям ребра й кості. (2)

Поховали москалів не по-людськи,
Видно руки, видно ноги, видно пупці. (2)

Поховали москаля, як собаку,
Видно руки, видно ноги, видно вухо. (2)

Поховали москаля край дороги,
Видно руки, видно ноги, видно роги. (2)

Поховали москаля у куфайці,
Видно руки, видно ноги, видно пальці. (2)

Ластівка,
хочу ще Особливо люблю, коли вже ніби пісню й знаєш і співаєш, а ше хтось завжди додає якогось стовпчика останнього, якого ти не чув

Натусю, оце хочу ще добре йде в гарній компанії і під гарне винце з закусочкою...Так буває коли душа розвертається ;)

Тримайте Богородичний марш:
Хтось та й вродиться з нас нещасливий,
Я не знаю, яким був мій рід.
Пресвята Богородице Діво,
Вирушаєм сьогодні в похід.

Затріпочуть хоруговки крилами,
Запорізький лунатиме марш.
Hе заручені ми із милими,
Цілий полк неодружений наш.

Помолюсь я і в путь, так, як годиться,
Треба йти до чужих вже сторон –
Борони ж Ти мене, Богородице,
Щоби я не потрапив в полон.

А якщо ненароком загину,
Поховають мене серед дня,
Понесуть на руках побратими,
Поведуть вороного коня.

Товариші ударять з мушкетів,
Загримить полковий тулумбас;
Дух мій, Діво, тоді вже одлетить
Аж на Січ, в Україну, до нас.

Хтось та й вродиться з нас нещасливий,
Я не знаю, яким був мій рід.
Пресвята Богородице Діво,
Вирушаєм сьогодні в похід.

прослухати мелодію можна тут: http://www.youtube.com/watch?v=QRfZDLngsPg

а ще хочу спитати чи чув хто пісню "Дим сігарєт з мєнтолом?" Насправді то наша українська пісня, а москалі мелодію вкрали та й зробили собі дим з мєнтолом

Нагадала ти мені цією піснею ось що... У роки студентської юності на другому курсі інституту дісталась мені тема курсової: "Фольклор у школі"..
Тема ніби-то вдячна, чудова тема, море матеріалу, курсова була мною натхненно виконана...Та чуднуватий викладач забажав, щоби ми на практиці застосували здобуті знання...хе-хе...))) "Фольклор, кажеш?...Ну, то співай!" І вже єхидненько посміхався, передчуваючи мій провал...Ну, що робити? !! Сидить курс, всі на мене п"яляться... "Яку, питаю, пісню хочете?"
Виходжу наперед і починаю співати: " Летіла зозуля..." Я цю пісню змалку знаю, та ще й слава Богу, медведик на вухо не наступив...))) І так натхненно напевно вийшло, що коли закінчила - бачу, мій викладач хлипає , схилившись на руку, витираючи сльози за скельцями окулярів... шморгають носами і дівчата, і тиша мертва...))))))
...Відтоді всі заліки й екзамени в цього викладача ставилися мені "автоматом")))))

Студентські роки- найщасливіша пора! А такі спогади зігрівають душу протягом усього життя...

гарні студенти викладач мав, душа раділа!