Розповідь перша.

Здибанка відчайдушніх домогосподарок у Львові. (18.09.2010р.)

Пропозиція Ірки-Шкірки про зустріч. Мені багато не треба. Чотири дні у бігудях, мешти на низьких обцасах і готова! Спробую розповісти про свої враження від всіх, якими я вас побачила, в черговості знайомства. Якщо когось образила, чи нафантазувала лишнього – даруйте. Дива почались з моменту придбання квитка у одному поїзді, одному вагоні з нашою Волошечкою. Купа потягів до Львова, але треба ж мати щастя попасти саме туди і саме до того, хто треба. Підсідаю до Волошечки в шостій годині ранку, вона ще спить і я її не бачу. Потім ми знайомимось і я сідаю поряд. Перші враження: таке щире і тепле сонечко. От є такі люди, які ще слова вам не сказали, а ви відчуваєте тепло, добро, світло, від неї навіть запах йшов який домашній легенький солодко-квітковий аромат. Якою я побачила Волошечку: жіночна, легка у спілкуванні, але переймається не лише домашніми турботами, невтомна бджілка, яка любить порядок у домі і на роботі прагне кар’єрного росту. В її характері поєднуються твердість і жіночність, Саша романтична, любить пригоди і подорожі. Завдяки активному способу життя, встигає досягнути успіху в багатьох починаннях. Для чоловіка вона не лише турботлива дружина, а порадник і друг, а це дуже важливо у сімейних стосунках.
Виходимо на перон. Трішки щулимось від ранкової прохолоди, спускаємось сходами до центрального входу. Назустріч нам поспішає енергійна молода жінка, невисокого зросту, один одного впізнаємо одночасно, це – Ірка-Шкірка. Якою побачила Ірочку я: тверда, рішуча, життєрадісна, рухлива і цілеспрямована. В той же час, в ній спостерігається достатня незалежність, комунікабельна, ерудована, інтелігентна і дуже жіночна. До думки і вибору інших людей відноситься з повагою. Чогось здається мені, що якщо чоловік дасть можливість Ірині не працювати і забезпечить її і дітей усім, і навіть більше ніж усім, все одно її самостійність знайде який-небудь вихід. Ірина неодмінно займатиметься чимось крім домівки, причому дуже захоплено. Після дітей і чоловіка великою любов’ю її життя є - авто.
Одночасно з нами мали б прибути і Натонька з Наташкою. Йдемо до довідкового віконечка. Іринка телефонує до них:

Ну нарешті наша Ластівонька народила першу свою дитину на форумі!
Ластівко, вітаю з новою темою !!!

Дякую за такі гарні слова!!!

Надіюсь більше не почути від тебе "я не знаю, що я тут роблю"...

...продовження розповіді
Є! Приїхали! Ура )))

…трохи морозимось. Йдемо до виходу в місто. Нас чекає приємний сюрприз: Іруся своїм авто. На задньому сидінні дитяче кріселко і я взнаю, що в Ірусі троє (!) дітей, чогось думала що лише двоє. А вона – молодчинка!!! Пробуємо утрьох втиснутись на сидіння для 2 чоловік. Спочатку Наташка, потім Волошка, для мене місця ніби нема…Волошка вилазить і пропонує мені сідати, а вона мені на руки)))ага, я троха фігурова, а вона досить висока. Спробуйте уявити картину, ага. При цьому всьому Наташка завалена нашими торбами і сумками в яких дзенькають телефони, але порухатись ніхто з нас трьох не може. Так, як я жінка з досвідом і у всяких ситуаціях я не тону, то я показала спосіб як трьом жінкам втиснутись на сидіння для двох (на колінах ніхто ні в кого не сидів і у дитячому кріселку так само). Кому цікаво – прошу на наступну зустріч і майстер-клас буде проведений!
Кудись нас Іриночка привезла і привела, центр, наскільки я розуміюся. До нашого приїзду дівки файно підготувались, зробили зелену карту України і ото Іринка нам її показує. Кілько вони її робили - не знаємо, але вийшло файно:

доказ того, що Волошка має файні ноги і не виконала наказу по низьким обцасам (пробачаємо їй цей промах на перший раз, бо має відмазку: галицького діалекту не знає, але обіцяла вивчити)

я втираю дівкам, що де ті львіські хлопи і чого вони ше сплять коли ми вже тут:


Шо? мене знімають? я вся ваша :) Прошу звернути увагу на фрезуру, ноги і низькі обцаси


...далі буде...(прохання не перебивати, бо ж погублю думки)

Якою я побачила для себе Натоньку, нашого славного адміна:

За зовнішньою мякістю у цієї жінки ховається бурхливий темперамент. Вона оптимістична, активна, дуже діяльна, здається, що постійно хоче втрутитися у все, іноді навіть не в свою справу(мені так здається - не ображайся Натонько). У неї веселий і контактний характер, вона все встигає, дуже любить компанії, гуляння, веселощі. Багато часу і сил приділяє своїй зовнішності, для неї дуже важливо, яке враження вона справляє на тих, що її оточують. Якщо почує похвалу в свою адресу, подвоює зусилля, це її стимулює бути ще кращою. Критики не терпить, сильно ображається, вона чудова господиня, любляча мама і як дружина - мудра не по рокам, уміє створити затишок, а природна життєрадісність робить її будинок бажаним для друзів і близьких. З її кипучою енергією вона вже досягла багато чого в житті і думаю, що це лише початок. Любить діток своїх дуже, з шаною, любов"ю і гордістю говорить про чоловіка і цінує мудрість свекрухи. Це маленькі дрібнички спільного життя, але важать дуже багато.....З такою людинолю ніколи не буває сумно, бо ніколи не знаєш що вона утне в наступну мить, а коли починає жартувати, то така запальна і весела. що не піддатись під її настрій - просто неможливо...

...далі буде...(прохання не перебивати, бо ж погублю думки, а якщо дуже кортить покоментувати то пишіть в темі дрімфудівської зустрічі)

....тепер на черзі знайомство з Наташкою.

Це дуже цікава жінка, принаймі для мене. В ній є щось таке...якась така родзинка таємничості чи що? Чомусь мені здається, що в цієї жінки досить труднощів чи то на роботі чи у сім"ї, але вона все тримає у собі і при собі, на її лиці завжди маска життєрадісної людини для усіх, спокійної і врівноваженої, як би там їй фігово не було. Вона не піддається впливу, її не можна перевиховувати, завжди розраховує лише на себе і добивається всього, що задумала. Вона не з боязких, ніколи не лишила б людину в біді. Для тих, кого вона пускає до себе в душу вона зробить усе, нічого не вимагаючи взамін. Дуже легка у спілкуванні. Вміє підлаштуватись під любу компанію, але за цією безшабашністю відчувається (для мене, принаймі) сильна воля, спокійна і добра людина. Любить родину, діток. Переживає за них і на поміч здається не дуже розраховує тому і тягне все сама…Може помиляюсь, але ж тут пишу лише свої враження. Таку жінку цікаво відкривати для себе поступово…це ніби як натяк на бажання продовжити знайомство

…на чому ми там спинились?ага, крокуємо стометрівкою..

Іриночка веде нас кудись перекусити. Проходимо попри українське подвір»я, на ньому авто..все як у нормальних господарів – маленьке подвір"я і маленький транспорт.

Заходимо у якийсь харчовий заклад, що має назву «Пузата хата». Мені там подобається, бо просторо, нема багато людей і воно чимось нагадувало мені київську «Пузату хату». Іриночка йде першою за штурмана, я хвостом за нею, щоб не спозоритись якось. Все виглядає як столовки за совітів. Беремо кожна по таці, прямуємо до роздачі, вибираємо кожна що хоче…Я дивлюсь, а Іриночка бере собі щось таке, чого я не знаю: піца не піца, торт не торт, думаю: «воно тобі тре? Оті експерименти? Бери щось таке що вже їла, бо як нападе на тебе якась франца зрання, то де будеш бігати в тім Львові?» Так як я жінка проста, то беру собі бараболі і якогось андрута, схожого на м’ясо. (Мушу тут-во тикнути фотки дівок, щоб розповідь була очевидна.)

Що брали дівки – роздивилась вже потім.

Сходами спускаємось ніби у підвальне приміщення, зсовуємо столики докупи і тут Натонька скидає верхній одяг. Мамцю рідна, добре що тацю поставила, але рот не закрила. Та в неї таке декольте!!!А в тому декольте!!!!Добре шо хлопів там не було крім вантажників…та то такий секс-символ нашого форуму, що я вам кажу!!!! Та я не дивуюсь, що чоловік її так любить.

Ага, я забулась сказати, що як збиралась у цю поїздку то хотіла привезти малинової настойки, що робила по рецепту Natalyadiva, а потім думаю: що то малинова настойка? То ж для слабих, а ми шо? І вкинула фляшку горілки в пакета і вперед. Ага, ото значить повсідались і питаю в Ірки – а сто грам тут можна? Ірка, як порядна жінка каже: - нє! От холера! Аж тут і Олесічка приходить з рештою дівчат. Іринка і Олесічка такі молодці, вони все організували: куди піти, хто кого зустрічає, коротше організатори – краще нема! Олесічку я впізнала одразу.

Це живчик!!!Це такий згусток енергії. Вона має прямолінійний характер, мяка і поступлива, але незалежна. Чогось мені здається, що вона має буйну фантазію щодо проведення різних масових заходів, енергії її нема меж і вона не втомлюється від того. Невдачі зовсім не бентежать її, можна сказати, що вони навіть загартовують її характер і направляють енергію в більш відповідне русло. Мені здається, що вона з категорії тих, що ніякі поради їй давати не варто, бо поки сама не переконається і не наб’є собі гуль – ніц толку не буде. Вона така щира і проста, що з нею хочеться попліткувати, пошушукатись або просто мовчки посидіти і помовчати. Такі люди дуже важливі в житті. Запальна, легка на підйом і дуже-дуже легка у спілкуванні. Принаймі ми розуміли одна одну з пів-слова. Вона була першою, чий голос я почула. Така господька, красунька і де ті хлопи дивляться? Як би там не було, але у моєму з нею спілкуванні вікової різниці не відчувалось. Вона питає: а може б ми? і пауза…я кажу – все є (це про пляшку ми перекинулись подумки). Олеся: Тоді я пішла по сік і стакани. О, зовсім інша пара кальош! Всідаємось вже нарешті всі і тут я відкриваю для себе Лідусю.

Лідуся, читаючи її дописи чомусь була переконана, що це молоденька дівчинка. А тут солідна жінка, може моя ровесниця з таким дівчачим ніком і молодечими жартами. Виявляється, що Ліда дуже товариська, цікава, енергійна і доброзичлива, причому прагне триматися зі всіма на рівних, не дуже-то дотримуючи субординацію. Їй абсолютно невластива агресія, здається, що в конфліктах вона не переходить меж необхідної оборони. А життєрадісність допомагає їй не дуже заглиблюватися в свої обрАзи. Завдяки прекрасному почуттю гумору і врівноваженості могла б швидко вирішити чужу суперечку. Бесіда з нею може принести велике задоволення, оскільки вона вельми дотепна і мова її дуже образна. Чомусь здається, що в сім"ї у неї панує взаєморозуміння і любов, і що домашні відповідають їй тим самим. Ніколи не слід на неї ображатися, бо вона ніколи не тримає ніякого злого умислу по відношенні до будь-кого...

Поки дівки там доносили собі соки-тістечка, то Волошка займалась розливом. Я, як профсоюз, скерувала розлити це все діло на всіх. Бачили б ви як професійно Волошечка це робила!!!!

всім (крім Ірки-Шкірки)було розлито порівну і пофіг, що хтось казав що багато чи він таке не п"є. Був наказа розлити-розлили і пийте собі кожен хоч зараз, хоч розводьте, хоч що хоч :)
ось Ірка-Шкірка відмовляється пити

Запропонували перше слово сказати нашому адміну, а потім профсоюз запропонував коротенько розказати кожному про себе, усе, що хоче і вважає за потрібне. Ці розповіді дуже нас зблизили. Настрій поступово покращувався і тут Марічка починає обговорювати якісь рецепти тортиків з Волошкою і то так живо це діло роблять, оперуючи не зовсім знайомими для мене (!) словами, що відчуваю - втрачаю суть розмови. Бо слова мармишки, киш, кандурін і так далі - тре з словником. Намагаюсь зробити "розумне лице", а потім видаю фразу: я взагалі не знаю, що на цьому форумі роблю, бо я не люблю готувати їсти)))). Але я приїхала з своїми канапками на ту сходку:)

Тепер хочу сказати якою мені видається Марічка.

Марічку впізнати було найлегше, бо вона і аватарка на форумі - ідентичні. Маленька, тендітна, жвава, дуже проста в спілкуванні, довірлива і ніколи не нав'язує своєї думки. У людях цінує перш за все доброчесність і інтелект, матеріальне положення або посада для неї завжди вторинні. Не любить несерйозних людей, сама ж, як правило, тримає своє слово і не дає порожніх обіцянок. Вона відкрита для всіх і з людьми сходиться легко. Тортики для неї - то щось таке, без чого вона вже не зможе. і саме цікаво то, що рецептами і секретами вона ділить охоче. Все, що знає - розказує. Чомусь вона постійно говорила по телефону і ніде не встигала за нами.

Я не розповіла ще про одну форумляночку нашу з таким чудернацьким ніком, який я і вимовити не вміла, аж поки мені не перевели з іностранної мови що воно таке. Хочу розповісти про нашу ягідку, про Лінгрод.

Розумієте, чомусь мене в житті...десь на підсвідомому рівні тягне до сильних людей, до людей які пережили багато і в яких я сама черпаю силу і бажання жити, творити і просто бути! Дуже мало ми спілкувались, але вона чомусь мені нагадувала мене і Ланочку. Це цілеспрямована особа, завжди знає чого хоче, рішуча і тверда у своїх рішеннях, будь-яку роботу робить на совість. Чомусь здається, що з неї файний керівник був би. Іринка стримана, але за її стриманістю відчувається тепло душі, їй потрібно постійно відчувати, що вона комусь треба, вона боїться самотності і може піти на любі жертви лиш би її рідним було добре. В сім"ї напевно може бути "шиєю", а першість віддати чоловікові, а ще мені здається, що вона дуже романтична. Мені мало було цієї зустрічі, справді, і дуже-дуже бракувало Ланочки. Маю надію, що колись ми таки зберемось разом і поплачемось одна одній до схочу, поділимось радощами і життєвим досвідом.
Поїхали далі...Після "Пузатої хати" були прогулянки містом, був магазинчик з кулінарними прибамбасами, де я купила собі лише харчову фарбу різних кольорів. Потім собор святого Юра, потім знову місто, осінні барви, повно наречених, туристів, людей, книжковий форум. На форумі зустріла знайомих з Тернополя і Києва, кликали з собою. Усюди дуже багато туристів, гуляючих і після нашого тихого, провінціного містечка це трошки втомлювало. На кожнім кроці - наречені, а на наречених я задивляюсь, бо ж дівчат маю вдома невідданих. На Вернісажі купила для своєї старшої донечки два скляні їжачки, бо вона колекціонує. Дівчатка вже трошки втомились, особливо ті, що були на високих обцасах, але ніхто не стогнав, бо не пасувало коли старші цьотки марширують як молоденьки. Прощаємось з Лінгрод, знайомимось з її чоловіком і йдемо вечеряти. Судячи з того наскільки добре сажотрус знав нашу Олеську, то я подумала - вона тут частий гість. Про Дім Легенд вже розповіли дівчатка, тож повторюватись не буду. Скажу наостанок, що на вокзал нас відвезла Іруська. Я мала квиток на потяг на 8 годину і так само десь поїхали Натонька і Наташка, потім я і за мною десь одразу їхала Волошка. Приїхала додому втомлена, але задоволена і щаслива. Чоловік так і не знав, де я була, думав що в Рівному у мами.
Ось ніби коротко описала усіх, з ким зустрілась. Ще раз - якщо помилилась - пробачте. Ми згадували вас усіх, ви не повірите, але вам мало б там гикатись добряче. А зараз просто трошки фоток без коментарів.
Щиро дякую Вам усім за зустріч і за знайомство, і особлива подяка за те, що вистачило читати усе оце. Моя розповідь така ж сумбурна як і я сама