Читаючи рядки про Джерело св. Анни, Почаїв, воно мені таке рідне. Проте мене обурює цей напис ":вход сектантам, раскольникам, униатам,пятидесятникам і т. д (перелік здоровенний) - воспрещен.."
Я сама з цих країв (з Кременця) тому мені все ці пямятки дуже близькі. Але так прикро, що на цьому наживаються. Я пам'ятаю Джерело, ще джерелом коли там не було жодних надбудов і пишності. Тоді і вірилося що воно допоможе. Але тепер мені навіть не хочеться туди їхати.
1. Ця боротьба за церкву (постійні протистояння російської і української)
2. а які тепер гуляння там влаштовують...хіба побудова закладів відпочинку (зі спиртними напоями) сприяє душевному спокою.
3. влаштовують просто показовість. Всі писокопосадовці просто чередою відвідують ці місця
Про Почаїв я взагалі мовчу.
У нас в Кременці є Монастри і там усі ці надписи (про те хто має право заходити і в якому вигляді). Але у мене виникає питання чи саме в цьому зміст віри???.
Ой.. тут я б багато говорила..
Проте я зовсім не бачу у цих "великих осередках релігії" прагнення допомогти людям, молоді, знедоленим.
Мені дуже подобається як католики (і греко і римо) намагаються створити при монастирях і лікарні, здійснюють заняття з дітьми молодю не тільки на релігійну тему а й життєву, тут можна багато перелічувати
А так би хотілося щоб визначні релігійні памятки такими визначними і залишалися б