А я мрію про маленьку квартирку, щоб жити окремо від батьків.Згодна терпіти сусідів, щоб тільки найближчі не сварились

Наша з чоловіком найбільша мрія!!!!!!!!Може,колись,дасть Бог,і здійсниться.Як то кажуть,головне дуже сильно хотіти.

А мрію щоб скоріше зробити ремонт на кухні і щоб обов"язково була підлога з підогрівом. Я люблю коли тепло.

Це теж наша найбільша мрія! Дуже хочеться жити окремо. Надіюсь, що ця мрія здійсниться.........

Сьогодні зрозуміла, що вже так змучилась від буденності і сірості, так б поїхала кудись відпочити, ну наприклад
Але це така рожевезна мрія, що не знаю, коли вона збудеться

Привіт, прочитала темку від початку і чесно кажучи трохи хіхікала де про сусідів писали а як прочитала що Маруся мріє про Львів, то сльози на очі пішли, як я вас розумію. Я мрію поїхати на Україну, побачити бабусечку рідненьку, поцілувати їй руки. Подякувати за все, що вона мене доглядала і що літні канікули турбувалася про нас. Хочу побачити бабусь, батьків. Може за рік малий підросте і полетимо. Нам 18 год. летіти літаком а в дорозі 24.

Дівчатка , всім щиро бажаю мати власне житло .Тільки обовязково вірте іприкладайте зусилля в цьому плані. Я дуже- дуже хотіла мати своє житло ( хоч маленьку 1кімнатну , саму-саму маленьку..) і почала іздити на заробітки. А так як мені ніхто не допомагав , то якось не виходило. працювала різно і тяжко , з Німеччиною в мене почались проблеми з документами, пару раз неприємності були немаленькі з грошима. Я вже мала півсуми на квартиру , якраз знайома продавала- каже бери , будеш остальне віддавати частинами. Через пару тижнів мене депортують (провірка документів) і знову мрія про квартиру тю-тю... І тут моя мамця каже -щось ти дитино ну ніяк не можеш купити , іду я в Італію. Мама там була 4 роки і купила мені квартиру 2кімнатну (ми ще встигли по тих малих цінах). Вибачайте , що так довго - просто хотіла підтвердити слова, що треба старатись і воно прийде. Я раніше навіть не повірила би , що мамця поіде. Я з18 років повністю жила на своі гроші , помагати мені ніхто не спішив.Вірте , не падайте духом і звичайно , моліться, - і мріі збудуться.

Ніночко, абсолютно погоджуюся з вами, треба і мріяти і докладати зусиль до здійснення мрії. Оскільки мені вже теж 40- то мрії про великий-маленький будинок, про великий сад уже здійснились. Маємо 3-х повер. будинок і 35 соток землі. Всім вистачає місця і дітям, і внучатам, і нам з чоловіком. Оце і була моя сокровенна мрія , щоб як мінімум 3 покоління жили під одним дахом, але ніхто нікому не заважав. Бо тіснота, часом , руйнує стосунки. Але як починалось все- з рожевих мрій двох студентів. в яких відразу ж до року народився синочок. Від матерів не брали допомоги, ми іх завжди жаліли, оскільки татів уже не було в живих. Не зважаючи на вищу освіту, бралися за всяку роботу. В мене і зараз таке відношення до роботи, якщо треба, то хоч хворий, хоть серед ночі-вперед... Тому мрійте, дівчатка і досягайте своїх мрій. Думки- матеріальні.

як кажуть, МИ те, що ми думаємо...все в наших руках!!!!

100% правда!!! Колись давно , як мені було десь 12р, по телевізору випадково побачила передачу про Чехію і, зокрема, про Прагу. Тоді мені здавалось, що то є десь дуже-дуже далеко і мені ніколи туди не попасти. Та так сталось, що у пошуках кращої долі, саме у Прагу , поїхала працювати моя мама. І моя мрія стала реальністю (правда не зразу , бо прийшлось пройти "сім колів пекла" з документами )!!!! Останній раз я була в Празі на відпочинку(!) місяць тому. Враження-незабутні.

Так що мрійте частіше!!!!!