“Одна кропива замінює семеро лікарів”, – так говорили в давнину. Про цілющі властивості кропиви наші предки знали не з чуток, ця трава була універсальними ліками від багатьох хвороб; прекрасним харчовим продуктом, що збагачує раціон потрібними і корисними речовинами; сировиною для виготовлення тканини, вірьовок, канатів. Особливо варто сказати про користь кропиви для здоров’я. Найбагатший вітамінно-мінеральний склад кропиви робить її корисні властивості майже всесильними.

Склад кропиви:
У кропиві знаходиться величезна кількість всіляких корисних речовин:
— білки (3, 7 г на 100 г),
— жири (0, 5 г на 100 г),
— вуглеводи (5, 4 г на 100 г),
— клітковина.
Щедра була природа підбираючи і вітамінно-мінеральний склад цієї трави.
Вітаміни:
— аскорбінова кислота,
— вітаміни групи В,
— вітамін Е і К,
— каротин,
— каротиноїди (ксантофілл, ксантофиллепоксид, віолаксантин), що синтезуються в організмі у вітамін А.
Мікроелементи:
— барій,
— сірка,
— залізо,
— калій,
— кальцій,
— хром,
— мідь,
— марганець,
— алюміній,
— молібден.

Окрім цих речовин до складу кропиви входить гістамін, уртицин (глікозид), дубильні речовини, фітонциди, хлорофіл, флавоноїди, органічні кислоти (мурашина, галлусова кислоти).

Вміст вітаміну С в кропиві удвічі більше, чим у лимонах і в 10 разів більше, ніж у яблуках. А зміст каротину більший, ніж у щавлі, моркві, обліписі. Завдяки усім цим компонентам кропива є унікальною рослиною і має щонайширший спектр корисної дії.
Дія кропиви на організм

Корисні властивості кропиви досить великі, вона має протизапальну, загальнозміцнюючу дію, сприяє поліпшенню здатності згущуватися крові (цінна користь кропиви як кровоспинного засобів при ранах, порізах, виразках).

Кропива також використовується як лікарський засіб при недокрів’ї, допомагає усунути темні круги під очима, полегшує течію менструації (особливо щедрою і хворобливою). Потужний кровоспинний ефект – не лише користь, але і шкода кропиви. Людям із захворюваннями крові (варикоз, тромбофлебіт, атеросклероз), а так само тим, у кого занадто густа кров, кропиву вживати не можна, це може спровокувати появу тромбів. Не рекомендовано вживання кропиву і вагітним жінкам, це може викликати скорочення мускулатури матки і привести до передчасних пологів.

Також трава застосовується при лікуванні радикуліту, ревматизму, при болях в м’язах і захворюваннях печінки, сечового міхура. Кропива покращує роботу серця, стимулює вуглеводний і білковий обмін в організмі. Високий вміст каротиноїдів сприятливо позначається на функціях органів зору.

У складі листя кропива є і органічні кислоти, які сприяють зміцненню організму в цілому, підняттю імунітету. Кропива допомагає швидше відновитися організму в післяопераційний період, вона здатна протистояти радіації, захистити тканини від нестачі кисню.

Кропива – це відмінний засіб проти лупи і для зміцнення волосся. Користь відвару кропиви використовується навіть при облисінні, якщо 2 тижні підряд споліскувати голову відваром трави, випадання волосся значно скоротиться.
Кропиву можуть використовувати у вигляді компресів, прикладати до відкритих ран, саден, порізів, виразок. Відвар трави можна застосовувати при внутрішніх кровотечах, це сприяє появі нових еритроцитів. У кропиві знаходиться речовина секретин, яке здатне привести в норму кількість цукру в крові. При цьому утворюється натуральний інсулін, а це корисно людям, які хворіють на цукровий діабет.

Кропиву також широко використовують і в кулінарії, додаючи її в супи, салати.

Рятує від кровотеч
– Кропива допомагає боротися із запальними та застудними недугами, загоює рани, пролежні, опіки, варикозні виразки, екзему та вугрові висипання, підсилює виділення травних соків, регулює склад і кількість корисної мікрофлори у шлунку. Препарати кропиви запобігають подагрі, суглобовому ревматизму, повноті, утворенню каміння у внутрішніх органах. У кропиві міститься унікальний вітамін К, без якого кров не згортається. Тож кропива – рятувальник людей, які потерпають від носових, кишкових, маткових, легеневих, гемороїдальних кровотеч. Окрім того, вона нормалізує менструальний цикл, ліквідовує запальні процеси, сприяє скорочуванню матки після пологів і збільшує кількість молока у годувальниць. Під час сушіння вітамін К руйнується, тому сушену рослину можна вживати людям, які схильні до тромбоутворення. У рослини містяться речовини, які пригнічують ріст ракових клітин, гальмують розвиток атеросклерозу. Завдяки кремнію та марганцю, які містяться у кропиві, активізується діяльність підшлункової залози, а також знижується рівень цукру в сечі та крові.

Знижує артеріальний тиск

Знавці стверджують, що кропива корисніша, ніж петрушка й селера. За харчовою цінністю її прирівнюють до бобових. Кропива містить 9-10% крохмалю, 7% жирів. А гемоглобін (хлорофіл) під час кип’ятіння не руйнується.

Найкраще пити свіжий сік кропиви, приготований з листя та молодих соковитих пагонів. Протягом 3-4 тижнів вживайте щоденно по 3-4 ст. л. соку, розвівши водою (1:3).

Народна медицина радить свіжий сік або настій листя кропиви (15 г на склянку води) вживати з медом. Стверджують, що такий «кропив’яний мед» знижує артеріальний тиск, усуває головний біль, покращує функції печінки, шлунку, серця, легень, нирок.
Потовчене листя кропиви прикладають до ураженої шкіри та ран. (Л. Токарюк)
http://gustyn-mon.church.ua/travyanye-sbory/kropiva-korist-i-korisni-vlastivosti
-kropivi/

Трава тархун: корисні властивості та застосування.
У тархуна багато назв: естрагон, драконяча і естрагон полин, драгунів-трава. Він асоціюється з усім відомим газованим напоєм. Тархун - багаторічна трава, що поширена по всьому світу з Монголії і Східного Сибіру. Він використовується в кулінарії і має лікувальні властивості.
Трава тархун: застосування
Сфера застосування тархуна досить широка. Його використовують у народній медицині та кулінарії.
Для лікування зазвичай застосовують верхню частину рослини. Верхівки зрізають, зв'язують у невеликі пучки і підвішують у сухому приміщенні. Можна заготовлювати траву і за допомогою духовки або спеціальної сушарки. Обсяг висушених верхівок тархуна зазвичай зменшується на 25процентов від початкового кількості. Зберігати траву потрібно в герметично закритих скляних банках.
У кулінарії тархун застосовується в сухому і свіжому вигляді.
Тархун трава: властивості
По суті, естрагон - це вид полину. Тільки на відміну від неї він абсолютно не гіркий. Тархун трава володіє цілим списком корисних речовин, які пояснюють її властивості. У ній містяться вітаміни А, В і С, мінеральні солі, ефірні масла.
Завдяки своєму складу тархун застосовується як заспокійливий, засіб проти депресій, при проблемах з ШКТ і сечостатевої системою. Слід пам'ятати, що використовувати рослину потрібно в малих дозах. Інакше можуть виникнути нудота, запаморочення і навіть судомні напади.
Тархун допомагає при проблемах з менструальним циклом і потенцією.
Цікаво, що цю траву використовують для зниження вмісту солі в їжі. Це допомагає скинути зайву вагу.
Не варто використовувати естрагон при виразці шлунка і гастриті. Протипоказаний він вагітним жінкам.
Тархун трава: застосування в кулінарії
Тархун можна знайти в стравах будь-якої кухні. Він розповсюджений як кулінарної приправи по всьому світу. Стереотип, за яким використання в стравах цієї спеції притаманне тільки східної і кавказької кухні, не зовсім вірний. У Франції та Литві трава тархун додається в м'ясо, супи і салати. Вона надає свинині й баранині тонкий вишуканий аромат. Найчастіше для м'ясних страв використовують сушений і перемелений естрагон. У салати зазвичай додають порізану зелень. Вона абсолютно не гірка, що не перебиває смак, а відтіняє його. Смак стає ще більш насиченим, якщо додати до тархун трохи лимонного соку. Буквально скропити їм зелень. Це пов'язано з тим, що естрагон проявляє свої смакові якості в кислому середовищі.
Тархун володіє ще однією корисною властивістю, він діє як консервант. Саме тому деякі господині додають його в заготовки на зиму.

При маринуванні естрагон пригнічує розмноження молочнокислих бактерій. Завдяки цьому овочі не змінюють колір. Поліпшується їх аромат і смак. Рослина додають при заквасці капусти, заготівлі огірків і помідорів. На одну порцію зазвичай йде близько 6 гр. тархуна. При використанні інших спецій його кількість слід трохи зменшити.

Напій з тархуна Склад:
Пучок свіжого тархуна
Лимон - 1 шт.
Лайм - 3 шт.
Цукор - 8 ч. л.
Газована вода - 1, 5 л.
Приготування:
Тархун подрібнити в блендері. Додати до нього цукор і ретельно переміщати. Нарізати лимон і лайм на маленькі часточки. Додати їх до естрагону. Залити газованою водою. Надіслати напій в холодильник на 1-1, 5 години. Подавати з льодом.
Краще використовувати для зберігання і подачі герметичну ємність. Напій виходить жовтуватого кольору. За бажанням його можна зробити зеленим за допомогою харчових барвників.
Тархун закусочний Склад:
Свіжий тархун - 100 гр.
Сметана - 50 гр.
Майонез - 50 гр.
Часник - 1 головка
Приготування:
Зелень вимити, нарізати і подрібнити в блендері з часником до появи соку. Змішати сметану, майонез і тархун з часником.
Залишити в холодильнику на 1 годину. Суміш намазують на хліб. Використовується як закуска до перших і других страв.

найбільш поширений Іван-чай вузьколистий, його ще називають кіпреєм і навіть пуховиком багато пуху при цвітінні, який в давнину використовували як наповнювач матраців і подушок.

Листя іван-чаю багате на вітамін С, перевершуючи в 5 разів лимон, і каротиноїдами. Також у складі рослини присутні флавоноїди (камферол і кверцетин), пектини, кумарини, дубильні речовини і органічні кислоти. Мінеральний склад представлений залізом, міддю, марганцем, молібденом, нікелем, титаном і бором.

звичайний настій свіжого або висушеного рослини не дасть уявлення про те, яким має бути справжній смак чаю. Довгий час рецепт його виготовлення зберігався в секреті. Зараз відомі основні етапи підготовки сировини, найбільш наближені до оригінального способу заготівлі.

В’ялення: листя іван-чаю після збору розстеляють у прохолодному приміщенні шаром до 5 см на одну добу до їх в’янення. Слід періодично перемішувати листя, щоб верхній шар не висох.
Скручування: процес має на меті отримати з листя частина соку, який буде необхідний для наступного етапу. Для скручування жмені листя протирають між долонями до утворення ковбасок завдовжки з мізинець. Про готовність ковбаски судять по стемнілому кольору соку, що виступив.
Ферментація: ковбаски викладають в широкий емальований посуд шаром в 5 см під гніт і залишають в теплому місці на 12 годин. На цьому етапі сік чаю окислюється і трохи зброджується. Не слід забувати про іван-чай, інакше листя просто закваситься. Також небезпечна надто висока (понад 30 градусів) температура. Про успішність процесу свідчить зміна запаху з трав’яного на фруктовий.
Сушка: ковбаски подрібнюють, укладають шаром в 1 см на деко і сушать в печі або в духовій шафі при температурі близько 100 градусів протягом години. Готовність перевіряється за структурою листа — він не згинається в пальцях, а ламається, але не розсипається. Як тільки основна маса листа досягає цього показника, температуру можна знизити і дверцята духовки відкрити до остаточної просушки.
Як видно з послідовності, заготівля іван-чаю дуже схожа на процес виробництва традиційних чаїв

Іван-чай заварюється з розрахунку 3 ст. л. на 1 л окропу і настоюється не менше 20 хвилин. Напій не містить кофеїну, а також щавлевої, сечової та пуринової кислот, тому практично не має обмежень у використанні. Які ж властивості рослини, що вона стала основою традиційного напою Київської Русі?

Іван-чай заспокоює не гірше знаменитої валеріани, розслаблює тіло після важкого дня, знімає запалення і має потогінний ефект.
Прийнятий перед сном, чай діє як легке снодійне. При цьому до нього не виникає звикання, як до інших препаратів подібної дії.
Іван-чай збільшує в 2 рази синтез Т-лімфоцитів в організмі, а це означає підвищення імунітету і зростаючу активність проти пухлинних клітин, вірусів і деяких хвороботворних бактерій.
Настій іван-чаю знімає головний біль, стимулює роботу серця.
Рослина виявляє сильну протизапальну активність, а тому сфера застосування його широка: як полоскання для хворих мигдалин, як краплі в ніс, в компреси при отиті і при циститі.
Іван — чай прискорює обмін речовин і м’яко лікує виразкові хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрити, коліти та запори.
Відома практика профілактики і лікування іван-чаєм захворювань передміхурової залози.
Свіжі листки рослини, накладені на шкірні пошкодження під пов’язкою, сприяють більш швидкій регенерації тканин. При гнійних ранах після промивання настоєм іван-чаю вогнище запалення також присипають стовченими в порошок сухими його листям.
Хороший потогінний ефект рослини забезпечує його ефективність як жарознижуючий засіб. Спільно зі здатністю підвищувати імунітет і противірусною активністю це сприяє більш швидкому лікуванню від ГРВІ.
Залізо, мідь і марганець у складі визначає його цінність для системи кровотворення.
Після рясних застіль, вживання спиртного, в разі отруєнь іван — чай сприяє детоксикації та очищення організму, а також допоможе більш швидко протверезіти.
Відваром коренів іван-чаю в Тибеті лікували сифіліс та гонорею. Для його приготування 10 г подрібненої сировини заливають склянкою кип’яченої води, варять на повільному вогні 20 хвилин, фільтрують і приймають по 1 ст. л. кожні 4 години.

Іван-чай заварюється з розрахунку 3 ст. л. на 1 л окропу і настоюється не менше 20 хвилин. Напій не містить кофеїну, а також щавлевої, сечової та пуринової кислот, тому практично не має обмежень у використанні. Які ж властивості рослини, що вона стала основою традиційного напою Київської Русі?

Іван-чай заспокоює не гірше знаменитої валеріани, розслаблює тіло після важкого дня, знімає запалення і має потогінний ефект.
Прийнятий перед сном, чай діє як легке снодійне. При цьому до нього не виникає звикання, як до інших препаратів подібної дії.
Іван-чай збільшує в 2 рази синтез Т-лімфоцитів в організмі, а це означає підвищення імунітету і зростаючу активність проти пухлинних клітин, вірусів і деяких хвороботворних бактерій.
Настій іван-чаю знімає головний біль, стимулює роботу серця.
Рослина виявляє сильну протизапальну активність, а тому сфера застосування його широка: як полоскання для хворих мигдалин, як краплі в ніс, в компреси при отиті і при циститі.
Іван — чай прискорює обмін речовин і м’яко лікує виразкові хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрити, коліти та запори.
Відома практика профілактики і лікування іван-чаєм захворювань передміхурової залози.
Свіжі листки рослини, накладені на шкірні пошкодження під пов’язкою, сприяють більш швидкій регенерації тканин. При гнійних ранах після промивання настоєм іван-чаю вогнище запалення також присипають стовченими в порошок сухими його листям.
Хороший потогінний ефект рослини забезпечує його ефективність як жарознижуючий засіб. Спільно зі здатністю підвищувати імунітет і противірусною активністю це сприяє більш швидкому лікуванню від ГРВІ.
Залізо, мідь і марганець у складі визначає його цінність для системи кровотворення.
Після рясних застіль, вживання спиртного, в разі отруєнь іван — чай сприяє детоксикації та очищення організму, а також допоможе більш швидко протверезіти.
Відваром коренів іван-чаю в Тибеті лікували сифіліс та гонорею. Для його приготування 10 г подрібненої сировини заливають склянкою кип’яченої води, варять на повільному вогні 20 хвилин, фільтрують і приймають по 1 ст. л. кожні 4 години.

Квітки бузини використовуються у вигляді відварів або настоїв, які володіють потогінними і антибактеріальними властивостями. Тому такі засоби ефективні при простудних захворюваннях, хворобах дихальних шляхів, грипі й ангіні. Настій готують з 1 столової ложки квіток чорної бузини і склянки окропу. Суміш кип’ятять на слабкому вогні протягом 15 хвилин. Потім засіб охолоджують, віджимають і використовують в підігрітому стані. Пити потрібно по 100 г тричі на день до їди при подагрі, артриті і ревматизмі.

бузина

Листя чорної бузини, так само як і її квітки, здатні надавати сечогінний, жарознижувальний, в’яжучий, потогінний і заспокійливий вплив. При опіках, фурункульозі, попрілостях, запаленнях гемороїдальних вузлів до хворого місця рекомендують прикладати розпарені листя. Молоде листя чорної бузини має загальнозміцнюючий і проносний ефект, тому їх використовують для лікування хронічного запору. З цією метою приймають всередину проварене в меді молоде листя бузини.

Народна медицина нерідко використовує кору бузини, з неї отримують відвари, які ефективні при шкірних і ниркових захворюваннях. Відвар використовується як ванни і примочки при артриті, ревматизмі і подагрі.

Цілющі властивості чорної бузини знайшли застосування і в косметології. З її квіток в домашніх умовах можна приготувати лосьйон, яким добре протирати обличчя в ранковий і вечірній час. Для приготування лосьйону потрібно 10 суцвіть і 500 г води. Суміш повинна настоятися одну добу. Потім лосьйон фільтрують і зберігають у холодильній камері. За допомогою даного лосьйону можна тонізувати і омолоджувати шкіру.

За допомогою бузини можна регулювати обмін речовин, якщо приготувати відвар з її квітів, коріння і листя. Відвар квіток і свіжі ягоди рекомендують при ревматизмі. З стиглих плодів чорної бузини можна варити киселі і варення. В якості підсолоджувача для цих ласощів рекомендують використовувати мед або рослинну патоку.

Висушені ягоди використовуються для приготування настою, який сприяє кращому просуванню вмісту кишечника, виділенню жовчі і сечі. Квітки бузини у вигляді чаю або настою корисні при бронхіті, ларингіті, невралгії, грипі, хворобах сечового міхура і нирок. Це хороший протизапальний засіб для полоскання порожнини рота. Ревматизм і подагру лікують сумішшю квіток ромашки і бузини. Квітковий збір поміщають в мішечок, а потім обливають його окропом і прикладають до хворих місць.