1. Припиніть лякати дитину і лякатися самі! З'ясуйте причину страху. Поставтеся до страху з розумінням, ніколи не лайте і не соромте малюка із-за страху.
2. Скажіть дитині, що ви завжди будете її захищати.
3. Допоможіть дитині подолати страх за допомогою гри, малювання, програвання страхітливих ситуацій.
4. Якщо дитина боїться темряви, залиште включеним нічник. Ніколи не замикайте дитину в темному приміщенні.
5. Якщо він боїться казкових героїв, постарайтеся зробити їх не злих, а добрих (наприклад, Чахлик Невмерущий або Баба Яга можуть раптом стати добрими дідусем і бабусею, а страшний ведмідь може перетворитися на маленького кудлатого ведмедика). Не читайте більше казок із персонажами, які лякають Вашу дитину.
6. Дивіться телепередачі, фільми та мультфільми для дітей разом з дитиною, щоб Ви знали, що дивиться Ваша дитина. Уникайте перегляду фільмів, передач, мультфільмів, у який висвітлюється агресія, обман, залякування.
7. Не намагайтеся переконати дитину лише словами, адже вона ще не може керувати своїми емоціями. Ніжні обійми близької людини завжди краще ніж просто слова.
8. Підвищуйте самооцінку дитини, похваліть, сприяйте розвитку самостійності.
9. І головне розберіться із власними страхами та проблемами, адже саме вони найчастіше "заражають" наших дітей!
Велику допомогу в подоланні дитячих страхів і проблем можуть надати так звані лікувальні, або цілющі, казки та історії. Пізнаючи в них себе і свої проблеми, дитина бачить, що вона не самотня у боротьбі з ними. Дитина вчиться розуміти свої страхи і справлятися з ними. Ідентифікація з казковими персонажами сприяє розвитку впевненості в собі, а сила уяви допомагає усвідомити внутрішні конфлікти і позбутися від них. Долаючи перешкоди разом з казковим персонажем, дитина переконується, що у результаті все закінчиться добре, що також зміцнює її впевненість у собі і вчить її оптимізму.
Дуже важлива в казці роль символів. Вони ніби захищають дитячу душу і дають дитині можливість думати і говорити про те, про що вона прямим текстом ніколи не наважилася б розповісти. Події, що відбуваються у казці, відбуваються не з ним. Малюк може обговорювати казкових персонажів, висловлювати свої страхи і побоювання від них, одночасно як би не видаючи себе. Казка - як щит, що закриває дитячу душу від оточуючих. Тому ніколи не інтерпретуйте казки за дитину.
Дитячі страхи - це віддзеркалення життя та внутрішнього світу малюка на даний момент. Тому, щоб позбавитися від них, важливо зрозуміти і усунути їх причину.
Але не шукайте причину тільки навколо вас - вона може критися і в вас самих. Позбавтеся від власних страхів, перестаньте залякувати і надмірно опікати дитину, і її сон стане спокійніше сам по собі!
Чого вони бояться? Старші дошкільнята частіше відчувають страх смерті, який досягає свого апогею в 6-7 років. Поява страху смерті означає поступове завершення «наївного» періоду в житті дитини, коли він ще вірив у дива, казкових персонажів ... Про те, що дитина боїться смерті, можна здогадатися за її страшними снами: про напади, вогні і пожежі, хвороби (частіше у дівчаток) і розбурханої стихії (частіше у хлопчиків).
У п’яти-шестирічному віці діти найбільш часто відчувають страх перед смертю. Що й казати, навіть дорослому важко зрозуміти, як світ буде існувати без нього, і змиритися з цим фактом дитині це зробити ще складніше. Чому страх смерті з’являється саме в цьому віці? Це обумовлено особливостями інтелектуального розвитку малюка. Він дізнається сенс таких слів, як «час», «вік», «життя», а разом з ними з’являється і страх смерті. Дитині ще не зрозуміла до кінця таємниця народження, але усвідомлення того, що кінцем всьому є смерть, вже приходить і викликає у нього ні з чим не порівнянний жах. Батькам не варто думати, що страх смерті в цьому віці – патологія. Такий страх є афективно-загостреним вираженням інстинкту самозбереження. Він, як і взагалі всі страхи, більшою мірою притаманний емоційним дітям.
У дітей з затримкою психічного розвитку, з психопатоподібним, розгальмованою і агресивною поведінкою, а також у дітей, батьки яких страждають хронічним алкоголізмом страх смерті не розвивається.
Як же визначити наявність у дитини страх смерті? Нерідко цей страх може бути виражений через наявність інших, тісно пов’язаних з ним страхів – страх кошмарів, нападу, хвороби, природних стихій (води, вогню (пожежі). Ці страхи властиві дорослим людям, але в меншій мірі. У дітей вони найчастіше пов’язані зі страшними персонажами з казок. Наприклад, боязнь вогню може виражатися в жаху перед вогнедихаючим Змієм Гориничем.
Однак у чутливих дітей страх смерті може зберігатися у вигляді незрозумілою для оточуючих страху небіжчиків, скелетів, «чорної руки» ...
У 7-8 років діти бояться вже не стільки своєї смерті, скільки смерті батьків. Смерть батьків означає для дитини, що він залишиться один, що призводить до активізації страху самотності. Страх залишитися на самоті тісно пов’язана зі страхом виявитися непотрібною. Не випадково дитина часто повторює: «Мама, а ти мене любиш?» Для нього це спосіб переконатися в тому, що все йде нормально, що його не залишать наодинці з цим величезним, непізнаним і страшним світом. Страх бути відкинутим говорить про те, що ваша дитина дорослішає, все більш вникає в сутність життя і розуміє, що одного і того ж нелюбу) жити несолодко.
Багато батьків, навчаючи дитину навичкам безпеки, не замислюючись, сіють у її душі нові страхи. «Не гладь собаку - можеш заразитися», «Не виходь з дому сам - потрапиш під машину» ... Прагнучи попередити про небезпеку, дорослі не шкодують кольорів, описуючи шкідливість мікробів на невимитих руках, розповідаючи, як пограбували господаря, який відкрив двері незнайомим ... Чим тривожніше почуває себе дорослий в навколишньому світі, тим більшим є його страх за своїх дітей, і тим драматичніші і докладніші будуть його розповіді-страшилки, покликані навчити дитину уникати небезпек.
За страхами дитини нерідко стоять: - надмірна принциповість батьків або надмірна стриманість у вираженні почуттів при великій кількості застережень, побоювань, тривог. Дитина відчуває себе непотрібною, не може покладатися на батьків як на джерело безпеки, авторитету і любові; - велика кількість заборон з боку батька тієї ж статі або повне надання свободи дитині батьком протилежної статі; - численні загрози з боку дорослих в сім'ї. Батьки часто використовують механізм залякування, коли у них немає сил і часу відволікатися на дитину, вони роздратовані. Наприклад: «Забере тебе дядько в мішок», «Не будеш слухатись - зроблять укол», «Ось поїду від тебе» ...
Подібна схема залякування згубна. По-перше, якщо її часто використовувати, то можна підірвати віру дитини в доброзичливість навколишнього світу. По-друге, тут криється дуже небезпечний мотив: «Коли буде погано, тоді і дізнаєшся!» Внутрішня сутність якого виявляє приховану агресію дорослого проти дитини. У старших дошкільнят виникнення страхів частіше сприяють образи, що принижують почуття власної гідності: «негідник!», «Щоб ти провалився!» ... - відсутність можливості рольової ідентифікації з батьком тієї ж статі (переважно у хлопчиків, що ростуть без батька), що породжує невпевненість у собі; - конфліктні відносини між батьками. Занепокоєння, що виникає в даному випадку, часто перероджується в страх, оскільки діти, як правило, позбавлені можливості впливати на конфлікти батьків. Найбільш чутливі до сімейних конфліктів дівчатка.
В арсеналі батьків є ще один жанр погроз - це попередження про прийдешнє покарання за провину: «Тоді я не куплю тобі морозиво», «не поведу на атракціон», «не стану читати книжку» ... Але ж батько може зняти з себе функцію вічно караючого органу влади і пояснити, що чудесний помічник і друг дитини - наприклад фея, гномик чи домовик - точно так само розсерджений і незадоволений, він не прийде і вже, звичайно, не принесе подарунків. А ще батькам варто завжди показувати ті емоції, які вони відчувають у відповідь на негарні вчинки. Наприклад, мама може сказати: я засмучена, я ображена або я просто не в собі! Психологи називають це Я-концепцією. Відчуйте різницю між повідомленнями: «Не лізь пальцем в розетку, тому що я так сказала!» І «Не лізь пальцем в розетку - тебе вб'є струмом, а я буду гірко плакати».
Не перевантажуйте фантазію дитини: іграшки повинні відповідати віку. Виключіть агресивні фільми, мультфільми та книги (в 3 роки малюк може злякатися вовка з «Червоної Шапочки», а 2-річній дитині ні до чого купувати робота зі зброєю або м'якого крокодила з розкритою пащею). Готуйте дитину заздалегідь до вступу в дитячий садок і школу. Підвищуйте самооцінку малюка.
Враховуйте, що більш за все схильні до розвитку страхів емоційно-чуттєві та вразливі діти, а також діти, у яких дуже добре розвинена уява.
За допомогою гри можна подолати страхи. Всі діти люблять фантазувати, скористайтеся цим: запропонуйте малюкові складати казкові історії з хорошим кінцем, в яких він сильний і сміливий. Всім дітям притаманне прагнення малювати, особливо воно виражено у 5-7-річних дітей. Вивчення малюнків дозволяє краще зрозуміти внутрішній світ дітей. Переважання сірих тонів і домінування чорного кольору в малюнках підкреслює відсутність життєрадісності, знижений фон настрою, велику кількість страхів, з якими дитина не може впоратися. То нехай дитина намалює свої страхи. Попросіть її зробити малюнки на теми: «Що страшне мені сниться?», «Чого я боюся вдень?», «Що було зі мною найгірше?».
Графічне зображення страху знижує напругу від тривожного очікування його реалізації. У малюнку страх багато в чому реалізований як щось вже трапилося. А якщо потім ще порвати малюнок на дрібні клаптики, то виникне відчуття, що малюк перемагає лиходія в рівному бою.
Якщо малюк боїться темряви, замкнутого простору, запаліть лампу, коли він лягає спати, покладіть йому в ліжко улюблену іграшку, а коли він грається, не закривайте двері в його кімнату. Вчіть долати страх за допомогою програвання ситуацій (якщо боїться лікаря - пограйте в лікарню, якщо боїться темряви, пограйте в розвідників ...).
І обов'язково заохочуйте розвиток самостійності, нехай дитина відчуває, що вона багато чого вміє, багато чого знає.
Іноді батьки залякують малюків, не замислюючись про наслідки. "Якщо не будеш слухатися, тебе забере дядечко міліціонер", "Не шуми, а то прийде Баба-Яга", "доїси, а то тебе понесе в ліс страшний ведмідь" - до яких тільки виховним "шедеврів" батьки не вдаються, щоб впливати на своє чадо. Якщо малюк повірить вам, це жахливо. Значить, ви, єдині близькі й кохані люди, згодні віддати його Бабі-Ягу або ведмедеві через недоїденої каші? Хто ж, крім вас, захистить його? Залишившись наодинці зі своїм страхом, малюк напевно буде боятися темряви і мучитися нічними кошмарами.
Ну а якщо він вам не повірив (скільки разів ви його не лякали, він так жодного разу і не зустрів Баби-Яги, не бачив страшного ведмедя інакше як у зоопарку, а тут дядько міліціонерові немає справи до його примх), то малюк переконається, що ви брешете йому, щоб змусити бути слухняним. Він засвоїть для себе, що брехати можна, і це нормально. Чи цього ви хотіли добитися?
Може і не в тему. В нас в суботу помер наш собака від старості(14 років). Майже 4-річний внук прийшовши в гості зразу замітив що собачки нема.Ну я пояснила йому що собачка помер і його закопали.ВІдповідь малого:Бабусю, йдем його назад розкопаємо, хай собі дальше бігає.
У періоди криз діти найбільш вразливі. Коли кризові ситуації зачіпають їх безпосередньо або ж діти піддаються впливу обставин, що завдають психологічної чи моральної травми через засоби масової інформації, важливо захищати їх емоційне благополуччя так само, як і фізичну безпеку. Далі пропонуються рекомендації про те, як батьки можуть допомогти своїм дітям впоратися з важкими подіями. 1. Будьте обізнані про поширені реакції дітей на травмуючі ситуації
Кожна дитина унікальна в тому, як вона реагує на загрозливі події. Деякі діти стають більш тихими або замикаються, а інші стають дратівливими або влаштовують істерику з метою привернути до себе більше уваги. Багато дітей починають вести себе, як малюки (тобто регресують), наприклад, смокчуть палець або чіпляються за батьків, не відходять від них. Важливо пам'ятати, що все це – нормальна реакція дітей на чинники, які завдають травми, і зберігати спокій та проявляти турботу у ставленні до них. 2. Будьте готові справлятися з дитячими страхами та тривогами
Поширені дитячі страхи можуть посилюватись після пережитої кризової ситуації. Діти починають сильніше боятись темряви й самотності. Частішають проблеми зі сном і такі симптоми, як болі в животі й головний біль, особливо в дітей молодшого віку, які не можуть висловити, що саме вони відчувають. Ви можете допомогти їм заспокоїтися, читаючи казки, програючи ніжну, тиху музику, погладжуючи малюків по спині та пропонуючи їм смачну їжу. Дітей треба заспокоювати і словами, і теплими, сповненими любові обіймами.
3. Забезпечуйте дітям відчуття безпеки
Оскільки, переживаючи важкі події, діти відчувають себе вразливими та пригніченими, батькам дуже важливо в першу чергу зосередитись на захисті своїх дітей і забезпеченні їм фізичного комфорту – ковдр, улюблених продуктів, заспокійливих занять, щоб відновити їх почуття безпеки. Час, що проводиться всією родиною разом, – це справжній притулок для дітей у періоди невизначеності.
4. Обмежуйте доступ дітей до новин У жодному разі не покладайтесь на новини як джерело необхідної дітям інформації. Звуки й образи репортажів часто занадто яскраві для дітей і змушують їх переживати травмуючі події ще сильніше. Важливо роз'яснювати їм, що відбувається й давати чесні відповіді, дотримуючись основних фактів і не вдаючись у деталі, а потім переконувати малюків у тому, що їх безпека для вас важливіше над усе.
5. Слухайте своїх дітей Намагайтесь давати дітям можливість для вираження своїх почуттів і занепокоєнь. Ставте відкриті запитання: «Які новини ти чув?», «Як ти себе почуваєш?», «Чи є в тебе якісь запитання?». Так діти зможуть розповісти про свої потреби. Активно слухайте, не намагайтесь виправляти або применшувати значення їх емоцій і чітко та ясно висловлюйте свою підтримку: «Ми робимо все, що в наших силах, щоб ти був у безпеці».
6. Просіть дітей описувати й малювати свої хвилювання
Деякі малюки не хочуть висловлювати свої хвилювання, тому необхідно дати їм можливість виразити себе іншими способами. Письмо й малювання можуть допомогти малюкам справитися з тим, що їх турбує. Використовуйте це як можливість нагадати їм про те, що їхні почуття цілком нормальні. Ви допоможете дітям, якщо продовжите уважно слухати їх протягом усього процесу емоційного одужання. 7. Не забувайте гратись
Гра – це природна форма спілкування й обробки подій кожної дитини. Під час гри діти можуть розповідати історії про те, що вони чули й відчувають, навіть якщо не повністю розуміють це. Це також здоровий спосіб відволіктись від важких життєвих обставин, який допомагає виплеснути енергію та стрес. 8. Демонструйте здорове вміння долання кризових ситуацій
Ваші діти чекають від вас не тільки розради, а й навчання того, як правильно справлятися зі своїми складними емоціями. Давайте собі достатньо особистого часу на осмислення того, що ви переживаєте, щоб у вас був запас сил для допомоги своїм дітям. Але не думайте, що ви повинні постійно приховувати ознаки біди, горя, кризової ситуації – коли ваші діти бачать вас засмученими, станьте для них прикладом і скажіть, що хоча зараз вам сумно й важко, ви знаєте способи зробити так, щоб незабаром вам стало краще. 9. Слідкуйте за поведінкою дітей протягом певного проміжку часу
Хоча зміна дитячої поведінки у відповідь на емоційну травму цілком нормальна, симптоми стресу можуть стати проблемою, якщо будуть зберігатись досить довго. Просто слідкуйте за змінами в їжі, сні, іграх, навчанні та спілкуванні своїх дітей; якщо позитивні зміни не відбуваються протягом тривалого періоду часу, звертайтесь по професійну допомогу. 10. Надихайте дітей на позитивні реакції Після пережитого діти повинні відновити відчуття власних можливостей, гнучкості й життєстійкості. Допоможіть їм спрямувати свої почуття в конструктивне русло та знайти способи допомогти іншим людям. Коли діти пишуть листівки, беруть участь у волонтерській діяльності разом з усією родиною, це не тільки допомагає їм зосередитись на позитиві, а й задає тон для прийняття всіх життєвих негараздів і протистояння їм.
Дитячі страхи , Що ж робити, якщо ваша дитина відчуває страхи?
5 жовтня 2015 14:45
Навігація 
