Притча про батька, сина і онука
Українська народна казка Бойківщини

Був батько і мав сина. Вигодував його на великого, виучив його, дав йому хліб у руки і оженив його. В сина тоже повелися діти, і тоже ріс у него син. А батько старівся, не годен уже був. Син і каже йому:

— Що ви, тату, будете тут мені заважати? Ви вже не маєте в хаті бути, мені вже бридко від вас.

І поставив син ліжко у стайни, там, де худоба.

— Ви вже будете там, у стайни.

Вивів тата до стайні і прийшов до хати. І каже до свого сина:

— На тобі, сину, верітку і йди вкрий діда.

Син вийшов на подвір’я, приступив ногою на верітку і дере. Тато побачив, що син таке робить, та й питає:

— Що ти, сину, робиш? А син каже:

— Деру наполовину. Одною половиною діда вкрию, а другу оставлю для тебе, щоби я мав і тебе чим укрити. Бо де ти діда положив, там я й тебе положу.

Батько настрашився, забрав свого тата до хати і більше його до стайні спати вже не посилав.

РАХУНОК ЗА ПРАЦЮ

Якось під вечір, коли мама поралася на кухні, до неї підійшов одинадцятилітній син з аркушем паперу в руках.
Прибравши вигляду офіційної особи, хлопчик подав списаний лист мамі. Витерши руки до фартушка, мама почала читати:
РАХУНОК ЗА МОЮ ПРАЦЮ:
За замітання подвір'я - 5 грн.
За порядок у моїй кімнаті -10 грн.
За купівлю молока - 1 грн.
Догляд за сестричкою (три полудні) -15 грн.
За дворазове отримання найвищої оцінки- 10 грн.
За винесення сміття щовечора - 7 грн.
Разом - 48 грн.
Закінчивши читати, мама лагідно глянула на сина, її вираз заполонили спогади. Вона взяла ручку і на зворотньому боці аркуша написала:
За те, що носила тебе у своєму лоні 9 місяців — 0 грн.
За всі ночі, які провела коло твого ліжечка, коли ти був хворий - 0 грн.
За ті всі хвилини, коли заспокоювала і втішала тебе, аби не сумував - 0 грн.
За всі сльози, що витирала з твоїх очей - 0 грн.
За все, чого тебе вчила кожного дня - 0 грн.
За всі сніданки, обіди, підвечірки і вечері та канапки до школи - 0 грн.
За життя, котре присвячую тобі кожного дня - 0 грн.
Разом - 0 грн.
Закінчивши писати, мама, ніжно посміхаючись, подала листок синові.
Хлопчик уважно прочитав написане, і дві великі сльози покотилися по його щоках. Він перегорнув листок і на своєму рахунку написав: "Заплачено", потім обхопив маму за шию і притулився, ховаючи обличчя.
Коли в особистих і родинних стосунках починають з'являтися розрахунки, все закінчується недобре.
Любов — безрозрахункова, інакше її не існує.

ОЛЕСЯ,
Дякую за гарну розповідь....

Син запросив маму на вечерю до ресторану. Мама була вже старенька і слабенька, тому, поки їла, їжа падала їй на сукню. Деякі відвідувачі ресторану з невдоволенням дивилися на них, але син зберігав спокій і доглядав за матір'ю. Закінчивши вечеряти, син провів маму до туалету, струсив з неї крихти, причепурив мамі волосся і поправив їй окуляри. Весь ресторан мовчки спостерігав за ними. Син заплатив за рахунком і попрямував з мамою на вихід з ресторану. У цей момент літній чоловік гукнув його і запитав: “Вам не здається, що ви щось залишили?” “Ні, шановний, нічого не залишив”, - відповів син. Літній чоловік заперечив: “Та ні ж! Ви залишили урок кожному синові і надію кожній матері”. У ресторані все ще було тихо. Кожна мати мріє про таку дитину. Ми всі коли-небудь постаріємо, і як добре, якщо поруч будуть наші улюблені діти, які терпляче, без зайвих негативних думок, щиро подбають про нас. А ми дуже постараємося їх виховати.