Нехай дороги стеляться крилато,
Будуть чисті, рівні як струна.
І добро не оминає хату,
Як не оминає світ весна.
Хай здоров'я, радість і достаток,
Сиплються не мов вишневий цвіт
Хай малює доля з буднів свято,
І дарує багато літ!

Ти маєш, Оксано, каштанові брови,
Замріяне серце і душу просту.
Іскряться перлини у кожному слові,
Коли ти розмову ведеш золоту.

Ти маєш, Оксано, гарні оченята,
Що лагідно пестять вишневим крилом,
Тендітні й ласкаві твої рученята,
Долоні, що гріють чарівним теплом.

Ти маєш, Оксано, приховану ніжність,
Як сонце, палає дзвінка доброта.
Всю велич твою не зітре навіть вічність,
Трояндою квітне любов молода.

Ти маєш, Оксано, красу білолицю,
Волосся п"янки і ялиновий стан.
А щедра душа - як жагуча криниця,
Й немає на світі подібних Оксан!