МОЇЙ БАБУСІ
Бабуся сива, мов квітуча вишня,
Моя бабуся — вишенька в саду.
Мене ти знову зустрічати вийшла
І по стежині я до тебе йду.
Іду, щоб прихилитися всім серцем
До рук твоїх — ласкавих і м'яких,
Поглянути у очі — два озерця,
І прочитати радість щиру в них.
Пробач, що я буваю неслухняна —
Трапляється всіляке у житті.
Я знаю, що, бабусенько кохана,
У тебе серце й руки золоті!
Л. Цілик