А чому всі ці вірші на іноземній мові???Що ти за часів дівчини, жила в Росії???

На іноземній...
То не мій зошит, то сестри, а вже би пора було б його віддати, а я все ніяк не попереписую ті вірші. Хоть на іноземній, але нагадують дівоцтво

ТИ НАСНИЛАСЬ МЕНІ У СНІ...
Ти наснилась мені у сні,

Ми з тобою по небу літали,

Твої очі небесні й ясні,

Щастя й радість мені дарували.

Ти наснилась мені у сні,

Як і вчора були ми там разом,

Ми проводим на відстані дні,

Б’ється серце сильніш раз за разом.

Ти наснилась мені у сні,

Ти щоночі отак мені снишся,

Пам’ятаю всі миті наші Земні,

Від яких душа моя щиро сміється.

Ти наснилась мені у сні…

ТИ НЕ ЛЮБИВ...

Якщо ти не хотів,хоч раз в житті обняти небо,

Торкнутись його синьго чола

І цілувати цвіт троянди,що квітує

Ти не любив і в цьому вся біда.

Якщо ти не хотів для когось жити,

Зорю діставши,руки обпекти,

Росу збирати ,наче ніжні квіти

І прихилити небо до її стопи

Ти не любив...

Якщо в житті ти не хотів ридати

І дарувати перли сліз своїх

Ти не любив і будеш цим страждати

До самої останньої пори...

Я божеволію від тебе.
Назад немає вороття.
Я божеволію... Так треба.
Ти змінюєш моє життя.

І кожна мить, немов остання.
Я поринаю в забуття,
І я не стримую бажання...
Я змінюю твоє життя.

Я божеволію без тебе...
І без наркотику очей,
Очей бездонних, наче небо,
З солодким присмаком ночей.

Я божеволію... Повстання
У грудях полум’ям горить.
Я знаю точно – це кохання
У серці солодко болить.

Я щастя більшого для себе
Не можу уявити сам,
Ніж божеволіти від тебе...
І жити вдвох одним життям.

***

Просто пісня




Це була тільки пісня.
Просто пісня і більше нічого.
Продзвеніла її найніжніша,
Найтонша струна.
Тільки зірка зірвалась
З високого неба нічного,
Тільки в темному гаї
Обізвалась далека луна.

Це була тільки пісня.
Пісня смутку, любові і літа.
Пахли скошені трави,
Достигала малина рясна.
Знаєш, я не чекала,
Що буде так дуже боліти.
Це ж була тільки пісня,
І от — закінчилась вона.

Тарас Петриненко.

МИ НЕ ЗАКІНЧИЛИ РОЗМОВУ.

Роки розлук і тихі втрати —
Життя завжди бере своє.
Воно забрало наше свято,
Тепер назад не віддає.

Та я вертатимуся знову
В печальні спогади твої.
Ми не закінчили розмову,
Давай продовжимо її.

Сьогодні не кажи мені "прощай",
Постривай, зачекай.
Я так хотів тобі принести рай —
Приніс біду.
Тобі зі мною горя через край,
Вибачай, вибачай.
Як тільки скажеш ти мені "прощай",
То я піду.