Ось знову в школу Ви ідете В цей вересневий світлий день; Де Ви натхнення це берете, За що так любите дітей? У них вкладаєте всю душу І, як на світі жить, вчите. Ніщо Вас, вірим, не примусить, Лишити діло це святе. Бо Ви народжені для нього; Мов діти рідні Вам учні, Ви їх виводите в дорогу, У світ, на простори ясні. Й немає більшої Вам втіхи, Коли уперше малюки Долають у науці віхи Й виводять старанно рядки. І прагнете Ви їх навчити Як штурмувати висоту І що в майбутньому робити, Щоб вся земля була в цвіту. І за невтомну працю Вашу Уклін Вам до землі низький, Прийміть подяку щиру нашу За труд учительський важкий. Хай добре Вам весь час живеться Без горя, смутку та біди, А галаслива хай малеча Приносить радість Вам завжди!
Привітання у віршах до дня Вчителя першій вчительці
Я пам'ятаю день і час, Коли пішов у перший клас, Коли за парту вперше сів І першу лінію провів... Як перше слово прочитав, Як першу букву написав, І перші вчительки слова, Що хліб - усьому голова. Повік залишаться в мені Дитячі мрії осяйні, Стежина в росяні поля І перша вчителька моя. Я пам'ятаю день і час, Коли скінчив останній клас. Шкільний дзвінок у груди бив, А я дзвонив, а я дзвонив... Повік залишаться в мені Юнацькі мрії осяйні, Стежина в росяні поля І перша вчителька моя
Гарний сайт http://krasotkina.com на якому безліч авторських віршів Надії Красоткіної у тому числі присвячені учителям та школі
Вірш «От скінчились уроки, скінчилось навчання»
От скінчились уроки, скінчилось навчання, Розставання надходить нам час. І звучать найщиріші і милі вітання Й побажання найкращі для нас. На лінійку зібралась уся наша школа Й пролунає останній дзвінок. І проляжуть дороги аж за виднокола, В серці лишиться кожен урок. 10 років ми стежку до школи топтали І по снігу й по щедрій росі. В рідній школі росли і знання здобували І дружити навчилися всі. А тепер, ніби птахи, гніздо покидаєм, Щоб пізнати життя й дивосвіт. Прощавай, рідна школо, ми вже відлітаєм — Нам бентежних сімнадцять літ! Тут лишаєм дитинство і спогади чисті. І йдемо в невідомі світи. Рідна школо! По доброму і урочисто Рідним вогником з вікон світи! Ми виходимо звідси вершини долати Та робити нові відкриття. Рідна школо! Ми будем тебе пам’ятати Кожен день, кожен раз — все життя!
Твоє життя – у вимірі дзвінків. Серед оцих з’юначених думок І перших несміливих почуттів: Перерва, діти, школа, клас, урок… Поллються переливами знання У віхоли і сонце, дощ і тінь… Настане час – летить лелеченя Сміливо у життєву далечінь. А далі – що? …Посіється зерня – І знову проросте коріння слів І полетить нове лелеченя… Усе життя – у вимірі дзвінків
Стара учителька Стара учителька рахує копійки, Які на пенсію в держави заробила. Промчали наче коні ті роки, І доля щедро скроні посріблила. Згадався перший у житті урок, І незнайомий клас, і милі діти. Як довго не лунав тоді дзвінок? А на столі стояли вересневі квіти. Було багато праці і снаги, І ночі над конспектами, і слава, І шанували всі її батьки, І «видавала» грамоти держава. Стара учителька рахує копійки, Які на пенсію в держави заробила, І не біда, що вже пройшли роки – Бо півсела вона таки навчила.
А перший учитель, як сонячна ласка. Як чисте, живе джерело. До діток приходить з ним радість і ласка І мудрість та ніжне тепло. Він вперше для них дивосвіт відкриває, За руку веде в майбуття. І вперше у дружбі й любові єднає Та робить цікавим життя. (Н. Красоткіна)