Фуххх, ну ми вчора файно свята відбули! Чоловікові батьки мають таку собі традицію: багато років поспіль, особливо коли не можна було колядувати, і тепер, вони збирали родину і дві-три машини, і їздили містом по родині, колядуючи. До декого і в шостій ранку приїжджали :) брали з собою акордеон, скрипку, сопілки, бубни... Могли приїхати серед ночі під будинок, і яяааак заколядувати!! а потім шусть - і їх вже нема :) бо тоді люди і міліцію викликали, були такі "партєйні"

вже потім, в наші часи, то просто підходили під двері і починали грати-колядувати, поки господарі не вийдуть, ну, і поки в кожній хаті трохи ще за столом посидіти, поколядувати, то кілька хат обходили за день :) добре, що чоловікова родина звична до того... бо вчора ми вирішили і по моїй родині так поїздити

перше заїхали до батьків, мої, звичайно, були в шоці, потім на Рясне (там живе і наша, і їхня родина).
Трохи підвела нас машина - не завелася, тому їхали маршруткою. Я вперше в житті бум-дзенькала на бубні, ніби вдавалося. Крім колядок, кожен ще мав свої слова, я теж, а найсмішніше було, коли мій чоловік, 28-літній дядько, так жааалібно-жалібно казав: "...хто горішка, хто ковбаску, дайте нам за нашу ласку"


і при тому розтягував руками, якої довжини має бути ковбаска
приїхали додому десь коло другої, завалилися відразу спати, бо емоцій купа, вражень море))) а нині йдемо в гості до моєї похресниці та її батьків :)