Їздила Натонька до Києва сама... перший раз була сама в великому місті І взагалі в тій подорожі було дуже багато всього, що я робила перший раз... Почну з того, що спала на верхній полці перший раз! І в плацкарті також перший раз їхала))) Якщо хтось випадково побачить мою оцю розповідь з моїх попутчиків, то всім передаю величезний привіт та велике дякую за компанію та допомогу! На верхній полці їхала, причепивши паски безпеки, щоб бува не впасти А оце ж мала в Києві вийти тай сісти в метро і доїхати хоча б до Хрещатика... Метра боюсь як вогню, чесно-чесно! То сильно дякую людям, котрі мені допомогли і посадили мене в то метро, висадили на Хрещатику. В шостій ранку я вже була на вокзалі... Так що в мене був цілий день попереду. Почну з того, що вийшовши з метро я пішла не в ту сторону, що треба))))))) Карти не мала, бо кіоски ще всі закриті були. Так що я відхилилась в інший бік десь 40 хвилин ходу))))))) Ну нічо.. потім спитала там в когось і мене вернули туди де треба.
Туман був просто страшенний!





Оце я вже пішла в правильному напрямку.

Отут до речі я знов відхилилась від курсу, йшла десь незрозуміло куди довго-довго, прийшлось знов вернутись назад

Ще всі сплять))))))))







Отут я сідала на фунікулер



І їхала на ньому довго-довго))))) Аж одну хвилину, здається)))
Приїхала до Михайлівського Собору





Отут я стояла дуже довго... так мене зачарувало...

Потім я пішла на Андріївський, та побачила ось це цікаве кафе, там писало щось на зразок цього "Якщо любите себе, то їжте здорову їжу!" Я от і подумала, а що ж я себе не люблю? Пішла туди тай посиділа на 200 грн)))))) А що? Я ж себе люблю! Випила там шикарні дві настоянки домашні, напилась соку з моркви свіжого, ще їла бульйон з когута та домашньою лапшою і пиріг з капустою та грибами. Купила собі книжку, як варити борщ, допомогла гостям з Росії перекласти на їхню мову багато слів, відпочила всі сто! Як будете десь там поряд, то обов'язково туди завітайте. Там можна читати книги, як в бібліотеці, також їх можна придбати, а ще рахунок вам принесуть або в черевичку або в рукавичкці))))))

То вже Андріївська церква, здається..



Музей





Це я вже верталась назад, бо мені було потрібно на поїзд сідати в одинадцятій годині, а то ж ще було потрібно сісти в метро! Самій! Хоча метро то дурниця, набагато страшніше оті ескалатори!





Йшла назад тою самою дорогою, бо по перше боялась знов, шо мене блуд чіпить, а по-друге хотіла побачити Дніпро, бо перший раз не побачила через туман.



Ото мене зачепило дуже...



Остання фотографія Києва. Далі я пішла в підземний світ по магазинах. Ходила-ходила, дещо купила, та побрела в то метро



Там в мене все вийшло)))))) Приїхала дуже рано на вокзал, ноги боліли як дурні, а голова то взагалі! Видно від тої настойки)))))) Вокзал облазила вздовж і впоперек, бо страшно боялась пропустити свій поїзд. Але все вийшло супер і я добре доїхала до Дніпропетровська.

В Дніпропетровську закінчилась українська мова... взагалі.
Я два дні говорила на російській, думала як приїду додому, то чоловік буде сварити))))) Дуже смішно виходило в мене на курсах, коли я говорила думки вслух, тобто не дуже себе контролювала, то моя вчителька так смішно говорила "Ну я ничего не понимаю!" Приходилось перекладати саму себе))))))) Декілька фото кину з курсів.



















Оці ягодки та листочки ми робили вночі з дівчатами на квартирі.

Курсами задоволена на сто відсотків. Після того залишилось тільки придбати всі інструменти та фарби і можна працювати в своє задоволення. Тепер я вам скажу таке... що після курсів мені більше не хочеться продавати торти за безцінь. Там настільки багато роботи... Звичайно що як-небудь можна зробити швидше... але якщо робити на совість, то часу йде купа.
Після тих курсів я більше повірила в себе, в свої сили... В мене наступив, як то сказати.. новий етап в прикрашанні... Я рада, що залишилась задоволеною.
В Дніпропетровську нічого майже не бачила, бо всі дні працювали.. тільки, коли їхала на вокзал вже, то таксіст мене трохи повозив по місті, показав навіть найдовшу лавку. До речі, дуже цікава штука)))















В заключення цієї розповіді хочу подякувати перш за все Господові Богу, за те, що всі обставини склались так, що я змогла поїхати, що ніхто не захворів в останній момент, що нічого мені не помішало. Також дякую своєму коханому чоловіку за підтримку та розуміння. А вам скажу так... Не бійтесь щось міняти в своєму житті, прагнути до досконалості, треба постійно пробувати щось новеньке та шукати себе... Важко з першого разу оприділити чи дійсно знайшов справу, якою захочеш займатись все життя... І... не бійтесь мріяти!!!

Натонько,так гарно усе розповіла і показала!Ти молодець.А дякуючи Дрімфуду,хто не має можливості десь поїхати,то можна дещо побачити і по фото.Це ніби віртуальна мандрівка.
Бажаю тобі нових звершень і досягнень у прикрашанні.І ще багато цікавих подорожей у житті!!

Молодець, Натонька. Але скільки то тобі коштувало і переживань і нервів і навіть тих самих грошей! Вдосконалюватися - це прекрасно. Жаль тільки, що і ншим іноді твоє вдосконалення ну .. до лампочки. От дивися, накупляємо тих інструментів, фарб, кандурінів і, скалок фактурних і т.д., а людям воно, їм аби подешевше. Але ж кожна ціна має свою складову, а в нашому випадку, з цим мало хто щитається.

Натонько! Щиро дякую за цікаву, трохи смішну, але таку чудову розповідь!
Скажу одне - Ти молодчина, що відважилась вирушити в таку неблизьку подорож сама! Та ще й Столиця не дуже привітно Тебе зустріла... А ще - молодчина, що вдосконалюєш своє вміння і здібності! Я відразу не зрозуміла - що то за курси. В мене недавно також виникла думка про подібні курси. А десь ближче нема такого??