ЕНаступного ж дня про мою вагітність знав цілий рідний Новояворівськ,пів-Львова і пів-Києва
Якщо мій чоловік щасливий, то про це знають усі
На третьому місяці вагітності ми дізналися,що буде синок! Можете уявити,скільки то радості було
Знову цей же Новояворівськ,Львів і Київ постраждав від Русових дзвінків
І чомусь,одразу ж, у поліклініці ми одноголосно сказали,що синочок наш буде ДЕНИСОМ)))) Всі наступні місяці Ден був послушним хлопчиком і гарно розвивася.Татко наш вже давно вирішив,що піде зі мною і ми обоє побачимо народження нашого первістка.Дев"ять місяців пройшли і швидко і водночас довго......Весь цей час я просила Бога,щоб не сталося такого,що Рус якмкось не зміг потрапити на пологи....мені від однієї думки,що я можу залишитися сама,ставало моторошно.Адже всі ці місяці він мене заспокоював,говорив, що мені буде допомагати, дивився всілякі відеоролики.....Словом,він був готовий до пологів більше,аніж я
І от коли термін пологів уже пройшов,а я ще досі пузата.......залишалося просто чекати
Цього вечора дуже сильно захотілось мені соленої рибки і пивка
От сиджу я ,п"ю це безалкогольне пиво,гарно закусую рибкою і кажу:"Уявляєш,ото лікарі би були в шоці,якби би сьогодні з таким запашком в роддом приїхали"..........Краще б я мовчала
так і сталося.....Вночі ми поїхали в роддом.......За 14 годин появився хлопчик,який без перестанку смоктав свій палець, з вагою 3.450, 53см.Дівчатка,мабуть,у кожного є своя думка щодо цього,але.................я не знаю,щоб я робила,якби не мій Рус.....спочатку його взагалі не хотіли впускати.....так той не пішов.....поскандалив там.....приніс Конституцію і статтю,де дозволені спільні роди
Лікар був в шоці і не міг його не впустити....Увесь час тер мені спинку,заспокоював,цілував.......Боже,я й не знаю,щоб робила без нього....А в кінці,крізь сльози,пуповину перерізав......розплакався там....словом,ще одна дитина
А ось і перше фото нашого малюка))))