Із життя . Сьогодні. Мій п"ятирічний малий не хоче їсти....Зате ласо косує на цукерки, яких йому багато не можна...Після довгих умовлянь , розпасіювавшись, кричу, що цукерок він не отримає взагалі!!! Ніколи!!! Якщо не буде їсти щось нормальне! Раптом...о, диво! підозріло швидко погоджується їсти....суп, піцу, не цукерки....Серце моє розкошує....Коли дитина гарно їсть - ця картина викликає безмежне щастя... а потім підкрадається до мене тихесенько і , заглядаючи в очі , запопадливо питає : " А тепер можна цукерку?о " На моє німе запитання відповідає : " В мене тепер є КВИТОК на цукерки...Я Ж УЖЕ ЇВ НОРМАЛЬНЕ! Завіса....
Один мужик похваляється іншому: -Днями купив пральну машину,така розумниця! Білизну закинув і відпочиваю. Сама включиться, випере, вичавить, висушить і відключиться. Залишається тільки повісити й все! А головне: працює зовсім тихо! -Ну й що? Зате от моя: і пере, і вичавлює, і сушить, і вішає, і гладить, і в шафу забирає! Правда, шумить сильно... -Ух ти! Імпортна річ? -Хто, Нінка? Ні, наша, вітчизняна.
Мужик приходить додому з ринку, віддає дружині пакет з яйцями, а вони брудні і дрібні.Та починає кричати, він бере яйця йде у ванну починає мити, дружина не відстає. Дзвонить телефон, дитя бере трубку: - Тато вдома? - Тато у ванні яйця миє! - .... А мама?.. - А мама там же - тата за яйця гризе!
Їдуть в електричці троє чоловіків і дві жінки — молода й стара. Заїжджає електричка в тунель, лунає звук поцілунку, а вслід за ним — звук ляпаса. Молода думає: “Це ж треба, стару цілують. Нема, щоб мене поцілувати!” Стара думає: “Ох і молодь пішла. Цілуються з першим-ліпшим!” Перший чоловік думає: “Ще раз у тунель заїдемо — ще раз поцілую”. Другий думає: “Ще раз поцілує — ще раз вріжу!”. Третій думає: “Ще раз вріжуть — на наступній зупинці вийду!”
Дружина накупила в косметичному салоні всяких засобів, цілий день ними натирається. Увечері приходить чоловік з роботи, вона його питає: - Нумо глянь на мене. Скільки років мені даси? - Ну, обличчя - років на 20, волосся - на 18, руки - ну, 25... - Ох, підлабузник. - Почекай, я ще не підсумував.
Вчора чоловік показував фото торта з І-нету. Шкода, не зберегла,--тепер не можу знайти. Торт гарно оформлений, зверху надпис із деяким посиланням типу http://..... То замовник дав кондитеру папірець з посиланням яку картинку виконати на торті. Кондитер зрозумів буквально.
Із життя. Колись чоловік з другом поїхали на рибалку. Своєї риби особливо не піймали, але в сусідських рибаків відкупили ляща - здоровенного , ще й живого. По дорозі додому підібрали жіночку (щоб підвезти з села до Львова - маршрутки тоді ще не водилися). Їдуть, розмовляють, тут лящ в багажнику починає так конкретно битися. Друг каже чоловікові: "От шкода, недобили!". Жіночка на задньому сидінні замовкла, завмерла, скупчила в горошину, а як тільки вїхали у Львів, попросила зупинити і просто вилетіла з машини. Їхньому поясненню, що то риба - не повірила.
А ще я сама мала купу пригод, коли вчилася їздити. Одного разу взимку підіїхали з дітьми до басейну "Динамо", а там машин - море і одне вузьке місце, щоб припаркуватися. Я стала біля великого чорного джипу "мерседесу" так, що моя і його водійські дверки були з однієї сторони дуже близько одна від одної, а вийти можна можна було лише з іншої. Ми лише вибрались(я - перелізаючи через коробку передач і сидіння), спакувались (кожен - свій рюкзак з плаванням), відійшли 2м від машини, тут іде дядько-гора і питає:"А ви як звідти вийшли?". Я чесно відповідаю: "через праву дверку, інакше не було як стати..." І тут дядько каже: "Ну, то я так само сяду" і поліз також через праву дверку до свого водійського сидіння - це треба було бачити...