Українське село. Весна. Повінь. Сидять два кума на даху хати і пиячкують.
- Давайте куме, вип'ємо за те, шо ми з вами так зненацька зустрілись.
-Давайте...
Випили, закусили. І знову тост:
- А давайте куме, вип'ємо за те, шо не дивлячись на те все шо сі творить навколо усе ж таки світить сонечко.
- Файний тост. Вип'ємо...
Випили, закусили. І тут дивляться по воді пливе капелюх сусіда Миколи. Спочатку в один бік, потім в другий и так разів зо п'ять. Вони двоє як скричать:
- Миколо, сусіде, ти це чи не ти?
- Я.
- Ой Миколо ходи до нас вип'ємо, бо шо маємо робити - повінь.
Микола:
- Повінь повінню, а орати треба...