А потім запікала курку в духовці, було дуже багато соку, і я тим соком поливала курку. Наполовину витягла бритванку зсередини, щоб краще полити, і в якийсь момент вивернула це все спочатку в саму духовку, потім на дверцята, а по дверцятах на підлогу майже півлітри того гарячого жиру... ото мала що потім мити
а ще був випадок.. крутився кіт під ногами Я різала банани, шкурки складала на край столу. Одна впала, я не побачила. Відступала назад, стала котові на фіст Воно почало верещати, відскочило в один бік, а я в другий. Прямо на ту злощасну шкурку
Як летіла то кричала, а як впала - перестала. Бо вхопилася за скатертину і дістала на голову порцію олії з пляшки
Колись замолоду ми мешкали в гуртожитку барачного типу зі спільною кухнею. Умови були дуже пролетарські, зате дружно, весело і, головне- не залежали ні від кого. Завжди ділилися, допомагали взаємно. Одного дня на кухні втрьох виварювали білизну, аж зайшов хлопчик років 6-ти з сусіднього гуртожитку. Він зазирнув на кухню, побачив, що ми робимо, очі його округлились, він запитав, навіщо ми варимо простирадла? Ми пожартували, що будемо їх їсти. Він здивувався, мовляв, вони -тверді. Але ми "пояснили", що й м*ясо спочатку тверде, а постіль розвариться так, що можна буде й на хліб мазати. Тут котрась із нас винесла з кімнати яблучно- виноградний домашній сік і почастувала всіх. Хлопчик знову запитав, що то, йому відповіли- юшка з простирадла. Випивши кілька келихів соку, хлопчик помчав додому. А наступного дня зустрілися з його мамою, вона розповіла, як син вдома вимагав у неї на обід варену постіль, бо, мовляв,йому смакує тільки ця страва і іншого їсти нічого він не буде. Уже в того хлопчика сину 3 роки, а ми при зустрічі завжди сміємося, коли згадуємо той випадок.
Колись замолоду ми мешкали в гуртожитку барачного типу зі спільною кухнею. Умови були дуже пролетарські, зате дружно, весело і, головне- не залежали ні від кого. Завжди ділилися, допомагали взаємно. Одного дня на кухні втрьох виварювали білизну, аж зайшов хлопчик років 6-ти з сусіднього гуртожитку. Він зазирнув на кухню, побачив, що ми робимо, очі його округлились, він запитав, навіщо ми варимо простирадла? Ми пожартували, що будемо їх їсти. Він здивувався, мовляв, вони -тверді. Але ми "пояснили", що й м*ясо спочатку тверде, а постіль розвариться так, що можна буде й на хліб мазати. Тут котрась із нас винесла з кімнати яблучно- виноградний домашній сік і почастувала всіх. Хлопчик знову запитав, що то, йому відповіли- юшка з простирадла. Випивши кілька келихів соку, хлопчик помчав додому. А наступного дня зустрілися з його мамою, вона розповіла, як син вдома вимагав у неї на обід варену постіль, бо, мовляв,йому смакує тільки ця страва і іншого їсти нічого він не буде. Уже в того хлопчика сину 3 роки, а ми при зустрічі завжди сміємося, коли згадуємо той випадок.
діти такі смішні і безпосередні))) згадався анекдот на дачі сусідка підходить до хлопчика 4 років і питає - будеш морквинку? А він - буду, дві...а ще цукерку!) ніхто б з дорослих так не зміг би, навіть якщо захотів би)
Казуси на кухні, смішні та ще смішніші :)
27 лютого 2011 10:16
діти такі смішні і безпосередні))) згадався анекдот
Навігація 
