Одним з найбільш очікуваних свят після Різдва є Великдень. Великдень відноситься до тих свят, дата яких міняється кожного року. У перекладі з давньоєврейської мови „пасха” – позбавлення. Інша назва цього свята – Світле Воскресіння. За переконаннями віруючих, Великдень повяз’аний з воскресінням Ісуса Христа і символізує перемогу добра над злом. Його воскресіння стало свідченням того, що Ісус Христос – істинний спаситель, бо переміг смерть, коли воскрес. Цим він дав надію всім віруючим людям, що кожна людина, яка веде праведне життя на Землі, може заслужити право на власне безсмертя.
Давні легенди кажуть, що коли Ісус Христос воскрес, то цей день був такий ясний і довгий, що дорівнював сімом сучасним дням. Тому цей день і назвали Великдень – великий день. До воскресіння триває піст протягом сорока днів. В цей час люди повинні дотримуватися звичаїв, які свято поважали наші предки: вживати пісну їжу, не співати, не танцювати. Але піст – це не тільки заборона їжі або співів. Людина повинна переосмислити своє життя, духовно очиститися, згадати, що Христос переніс муки на хресті за нас. В церквах священними починають сповідати віруючих, які приходять, щоб Господь відпустив їм гріхи. Також в храмах відправляється хресна дорога. На цій службі віруючі разом з Спасителем проходять його шлях до Голгофи.
Останній тиждень перед Великоднем називають чистим або білим тижнем. Найважливішим днем вважається чистий четвер, бо в цей день відбулася Таємна ( Тайна) вечеря Ісуса Христа з апостолами, день, коли Іуда зрадив нашого Спасителя. В цей день люди стараються привести до порядку свої оселі, в будинку і надворі, щоб дім мав святковий вигляд. Це – ощищення від усього, що було поганого в минулому році. Старі люди радять в цей день підстригати дітей, щоб голова не боліла і волосся не лізло. В чистий четвер люди йдуть до церкви на вечірню службу – відправляються „Страсті Господні.” В п’ятницю виносять плащаницю з вівтаря на середину церкви. В цей день до виносу плащаниці віруючі не повинні їсти. Після служби сім’я сідає обідати, страви повинні бути пісними. Цього дня забороняється працювати: дозволяється тільки варити їсти і випікати великодні паски.
В великодню суботу господині, а також діти, роблять писанки і крашанки. Крашанки – це яйця, помальовані в різні кольори, здебільшого в червоний, бо це нам нагадує кров Спасителя. В магазинах продаються спеціальні барвники, які зафарбовують яйця в потрібний колір. Є ще такий звичай - малювати крашанки в лушпинні з цибулі. Для цього лушпиння кладуть в посудину, доводять до кипіння, а потім кладуть яйця і на маленькому вогні варять. Крашанки виходять гарного інтенсивного кольору. Але це роблять не у всіх регіонах України, тому не можна пропонувати всім. Писанки – це яйця, писані воском. Спеціальною шпилькою з головкою воском наносять узори на яйці, а потім опускають в фарбу того кольору, якою хочуть бачити писанку. Після цього виймають яйце, щоб висохло. Потім легенько ножем зшкрібають віск і писанка готова.
Існує багато легенд про походження писанок і крашанок. Одна з них говорить, що коли Ісус Христос воскрес, то він сказав воїнам, які охороняли Його гріб: „Ідіть і скажіть усім людям, що Христос воскрес, а щоб вам повірили, то ось вам знак”. Спаситель узяв зі свого гробу крашанку і дав воїнам. Від цього часу пішов звичай робити крашанки.
На Гуцульщині є легенда, згідно з якою, говорять, що писанки писала Мати Божа і дарувала їх Пилатові, щоб він змилувався над її сином. А коли вона писала писанки, то від горя плакала і сльозами обливала писанки. Тому на Гуцульщині, коли пишуть писанки, то малюють цяточки, які подібні до сліз.
На Полтавщині є легенда, яка говорить, що писанки писала Мати Божа, коли Ісус був маленький: „дитина дуже тішилась тими цяцьками.”
П’ятницю називають Страсною і в цей день люди нічого не їдять до виносу плащаниці з вівтаря на середину церкви. Потім плащаницю виносять надвір і обносять навколо церкви тричі, а згодом знову заносять всередину храму. Церква відкрита цілий день, а також і вночі. Дорослі і діти йдуть, щоб вклонитися плащаниці, на якій є образ нашого Спасителя. В деяких районах України зберігся звичай, коли до плащаниці йдуть на колінах від самих дверей церкви.
Робити в цей день нічого не можна. Після повернення з церкви всі сідають за стіл і обідають. Обід має бути пісним. В цей день можна пекти паски. А в Західній Україні паски печуть переважно в суботу. В п’ятницю ввечері розчиняють тісто на паску, а в суботу рано саджають у піч. Паски печуть у вигляді круглого хліба, прикрашають хрестиками з тіста або посипають кольоровою присипкою, яка продається в магазинах. Поки паска не посвячена, її їсти не можна.
В суботу в церквах починають святити паски. Колись це було тільки в неділю, а тепер люди йдуть в суботу з кошиками в суботу, посвятять паски, а в неділю йдуть на літургію. Але і в неділю світять паски, з якими приходять і дорослі, і діти. В кошику, крім паски, зазвичай лежить ковбаса, масло, сир, сіль, хрін, писанки, крашанки. Кошик прикрашають зеленими гілочками аспарагусу, накривають вишитою серветкою.
В неділю зранку, як тільки задзвонять до заутрені (служби божої), до церкви рухається народ. Йдуть дорослі і діти. Якщо хтось не посвятив паску в суботу, то несуть з собою кошики в неділю – паску святитимуть після служби. Якщо не вистачає місця в церкві, то народ стоїть під храмом до кінця Богослужіння. Потім з церкви виносять хоругви, хрест, образи, а чотири чоловіки виносять плащаницю, обходять довкола церкви тричі, а згодом плащаницю заносять до церкви.
Коли вперше заспівають в церкві „Христос Воскрес”, то надворі в цей час лунають постріли з саморобних пристроїв. Так здавна славлять воскресіння нашого Спасителя. Священик виходить з церкви і тричі говорить: ;Христос Воскрес!.” Всі люди, які знаходяться надворі, відповідають: „Воістину Воскрес!.” Після закінчення літургії з церкви знову виносять хоругви, йде хор, який співає „Христос Воскрес!”, а священик посвячує паски. Є гарний звичай на Україні: обмінюватися писанками або крашанками. А діти пробують, чия писанка міцніша. Для цього стукають писанками одна в одну – чия міцніша, той і виграв.
Сім’я, прийшовши з церкви, вмивається, молиться і сідає до святкового столу. На ньому повинно стояти все те, що було посвячене коло церкви. Нарізається ковбаса і шинка, яйця і сир, все притрушують тертим хроном (його повинно бути багато). Окремо кладуть масло або намащують ним шматочки паски. Старший в сім’ї тричі промовляє „Христос Воскрес!” і всі сідають до сніданку. На стіл доносять інші страви, чим хата багата. Це і холодець, і голубці з грибною підливою, і салати. Після сніданку господиня, яка прибирає стіл, повинна прослідкувати, щоб нічого із залишків свяченого не викинути: можна тільки спалити (шкірочки з ковбаси, шкарлупки з яєць).
Після обіду в деяких областях України люди, в яких є померлі, йдуть на кладовище, щоб покласти на могилку шматочок свяченої паски і крашанку. В понеділок або вівторок біля церкви збираються люди і разом зі священиком йдуть на кладовище, де відправляється загальна служба за померлих. Після служби священик зі словами „Христос Воскрес!” окроплює могилки померлих.
Світле Воскресіння – це велике свято, яке всі чекають. Адже віра в Господа Бога і його воскресіння дає нам віру в те, що Спаситель не забуває про нас і кожен, хто веде праведне життя, після смерті може теж воскреснути. Не забуваймо молитися, вчити дітей молитві, сповідатися і дотримуватися заповідей божих. Христос Воскрес!
РЕЦЕПТИ ПАСКИ В НАС НА ФОРУМІ
Навігація 
