Повністю згодна із Людочкою. Робота мого чоловіка пов"язана із частими відлучками вночі, коли піднімають по тривозі, і якось так повелося із самого початку, що коли він іде із дому я вже не можу зімкнути очей. А щоб не тривожити йому дорогу сумними і (інколи дурними думками) то я знайшла собі заняття : шию, вишиваю, в"яжу, інколи читаю, щось цікавеньке. Раджу і іншим - допомагає.

Це точно! рукоділля дуже заспокоює, на собі теж перевірила

це про мене також...
є таке прислів"я чи поговірка : самотність – це коли пахне з вікна й ти розумієш, що не з твого… Не будьте самотніми, а будьте щасливими й ситими!

я також близнюк і не можу без спілкування

А я вже скучила за самотністю. Мені її зараз дуже бракує. З народженням дитини не залишалась на самоті вже 4 роки!!! Самотність - прекрасна нагода пороздумувати, почитати щось філософське, послухати класику, позайматись собою.
Дуже подобається мені вислів Белля: коли я залишаюсь сам, то перестаю бути таким самотнім. Це про мене)))

Сто процентів про мене сказано!Навіть немає чого додати.

а я заскучила не за самотністю, а за прогулянками і проведеним часом з чоловіком. Ми багато часу проводимо разом, але весь цей час пов'язаний з дитиною. а сьогодні моя мама залишилась з малим і ми РАЗОМ пішли у справах наших, але за руку і без поспішань.
А самотності я боюсь, ДУЖЕ.

Це ти про мене написала! Я завжди любила мати трохи індивідуального часу , я заміж вийшла вже "досить дорослою" і до того багато років жила сама у власній квартирі. Звичайно , для жінки потрібна сімя і діти (це навіть не обговорюється) , але жити самій теж було по-своєму непогано, спокійно .Мені деколи хочеться побути насамоті хоч півдня ,щоб "привести мозги в порядок" , як я кажу. Ще нагода не випадала , але в мене адекватний чоловік- ще коли ми жили разом неодружені , то він відпустив мене з коліжанкою на море. Якщо в сімі є розуміння , то компроміс можна найти.Чого і всім- всім бажаю , бо такі господиньки точно вартують комфортності у житті.А самотнотності , напевно, боюсь. Ще докінця не знаю.