Рецепти
 
FaceBook | VK | G+ | TW | PIN | RSS  
 
логін :
пароль :
Реєстрація на сайті
Нагадати пароль?
 
Рецепти
 


Відповісти
 Запоріжжя- Хортиця, столиця українського козацтва
lana
13 листопада 2011 16:17
Повідомлення #1


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
Ні, ти не знаєш добре України ,
Якщо на Запоріжжі не бував,
Де небо _ то від хвиль Дніпрових синє,
То золоте - від степових заграв;

Де на весь світ коралить колосками
У січах кров"ю зрошена земля,
Де царство дум, де навіть кожен камінь
Народу невмирущість прославля;

Де сяйво з вод висотують турбіни
А Хортиця сурмить, як пароплав...
Ні, ти не знаєш добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував.

П. Ребро

Так сталося, що у вересні, тільки- но я , окрилена, повернулася з зустрічі у Львові, мені запропонували взяти участь у семінарі, який проходив у рамках щорічної Міжнародної конференції, присвяченій творчості В. Шекспіра. Звісно, від такої пропозиції відмовитися було гріх, а до того ж крім робочої частини входило ще й відвідування о.Хортиці.
До Запоріжжя ми приїхали завчасно, тому водій запропонував нам коротеньку оглядову екскурсію центром міста.

Стара частина Запоріжжя- типове радянське індустріальне місто.





Що відразу кидалося в вічі і вирізняло серед інших- це велика кількість ЛЕП.





Перейти на початок сторінки
lana
13 листопада 2011 16:23
Повідомлення #2


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355


Я дуже люблю міста вранці, коли вони тільки-но просипаються











Перейти на початок сторінки
lana
13 листопада 2011 16:34
Повідомлення #3


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
Не встигаємо ми розслабитися, як нам нагадують, що час уже на заняття.



Нас щиро приймає Запорізький приватний класичний університет.
Дуже приємно вражає організація міроприємства. Не дивлячись на те, що делегацій багато, усі організаційні питання вирішуються швидко, зручно, без жодних незручностей чи заминок.

Переступивши поріг закладу, відразу потрапляєш в Шекспірівську атмосферу.



Зареєструвавшись в числі перших, поспішаємо зайняти зручні місця
Перейти на початок сторінки
наталька
13 листопада 2011 16:46
Повідомлення #4


Файна господиня
  • 51

Репутація: 726
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 1454
Реєстрація: 14.09.2011

ICQ:--

Бали: 1801
lana,
а що таке отой приватний класичний університет(особливо мене зацікавило словосполучення приватний класичний)

--------------------
Подлинное счастье стоит недорого: если за него приходится платить высокую цену, значит, это фальшивка.
Коко Шанель
Перейти на початок сторінки
lana
13 листопада 2011 16:49
Повідомлення #5


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
Семінар надзвичайно цікавий.



Перед нами виступають автори діючих програм, підручників.



О.В.Пронкевич

Ю.І.Ковбасенко
Перейти на початок сторінки
lana
13 листопада 2011 17:05
Повідомлення #6


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
наталька,
Заснований як Запорізький інститут державного та муніципального управління (ЗІДМУ) 1992 року. В листопаді 2007 року змінив назву з «Гуманітарного Університету "ЗІДМУ"» на «Класичний приватний університет»
Класичний приватний університет акредитований за найвищим ІV рівнем. Сертифікат про акредитацію PI-IV № 089049 від 24.06.2010 р. Ліцензія МОНУ серія АВ № 529699 від 05.11.2010 р. Випускники одержують диплом державного зразка.
До організаційної структури університету входять: коледж і 11 навчально-наукових інститутів. Це інститут журналістики і масової комунікації, інститут права імені Володимира Сташиса, інститути економіки, управління, іноземної філології, інститут здоров’я, спорту і туризму, інститути післядипломної освіти, інформаційних технологій, науково-дослідний, інститут державного та муніципального управління.
Під класичними навчальними закладами маються на увазі ті заклади , які дають ґрунтовну гуманітарну освіту ( на відміну від реальних- з вивченням технологічних, політехнічних наук)
Перейти на початок сторінки
lana
13 листопада 2011 17:23
Повідомлення #7


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
Під час брейк-кави насолоджуємося запорізькими ласощами. Відразу обмовлюся, що, як на мій смак, до львівських їм далеко ( я маю на увазі не лише ті, якими нас пригощали, а й ті, яких вдосталь завозять у наші магазини)



Не буду вас надалі стомлювати розповіддю про робочий процес, обмовлюся лишень, що мені, непосиді, завжди тяжко даються різного роду наради, зібрання, а тут вперше час пролетів, як одна мить. Я спіймала себе на думці, що мені було б цікаво слухати ще й ще...

Після смачного обіду в кафе "Тетянин день" ми , нарешті, виїжджаємо на Хортицю.

За вікном пропливають краєвиди міста, панорами сучасних мікрорайонів, Дніпра...



Перейти на початок сторінки
lana
13 листопада 2011 17:29
Повідомлення #8


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
І ось, нарешті, легендарна Хортиця...

Предивна Хортице! Чаруюча Хортице!
Якось особливо хороше почуваєш себе, ступивши на священну цю землю. І якщо прислухатися, то можна почути єдину пісню багатовікової історії славнозвісного острова і тисячі, тисячі легенд і міфів, казок і переказів про давні події, що відбувалися тут.
Двісті п’ятдесят островів розкинулись на блакитному вічнотекучому рушникові Дніпра, від початку і аж до самого Чорного моря, а другого такого, величнішого й красивішого, немає, як не шукай.
Зі святістю ставилися до нього запорожці. Тут (на Хортиці) була колиска славного Війська Низового Запорозького, лицарів віри Христової, істиних синів України, “плоть от плоті і кость від кісток єя”, готових будь-якої хвилини вирушити на захист рідної землі, постояти за честь і славу, волю й братство Запорожжя.
…От ми стоїмо з тобою біля узголов’я Хортиці, перед глибокою гранітовою ущелиною, що веде до Чорної скелі. Це місце називалося у запорожців Січовими воротами. Колись-то тут виставлялася козацька варта. Дозорців, чи то козаків, які виїжджали з Хортиці на інші завдання, попереджали, що знову на Січ вони можуть потрапити тільки через Січові ворота. Ворог, не знаючи дозволеної дороги, пробирався на острів іншим шляхом і тут же потрапляв у пастку.
Не де-небудь, а на Хортиці знаходилася перша Запорозька Січ. Та й не один раз стояли козаки на острові Кошем. А біля Січових воріт, за звичаєм, приймали охочих людей на Січ.
Спромігся, скажімо, якийсь зірвиголова здолати човном пороги. Герой? Що й казати – герой. “Не переступивши поріг, в хату не зайдеш. Не подолавши дніпрових порогів – запорожцем не станеш.” – полюбляли повторювати козацькі діди. Та це ще не все. Пройшов пороги – добре. А тепер сідай, братику, на дикого лошака без вуздечки та сідла, та й спробуй на ньому всидіти. Без тренування – як всидиш. Звісна справа, скине тебе коник. Козаки в регіт:
– Не втримався за гриву, за хвіст не втримаєшся!
Прикро тобі? Ой як прикро! Ти в гонор:
– Ніт, утримаюсь!
– Ну то й доведи! Сідай на лошака обличчям до хвоста!..
“Гоп!гоп!гоп!гоп! Брик…” – знову летиш на землю. Та ще й, борони Боже, щоб не поранитися… ногу, там, забити, чи то руку зламати… До образи біль примішується. А тобі кажуть:
– Не нашого сорту, іди собі к чорту!
Як тут не розгніватися!
– Смійтеся, смійтеся, чертсвосерді! Щоб вам ні втішитись, ні врадуватись! Щоб вас понесло поза вітряками!
Козаки сердито:
– Послухай-бо! Чого це ти нас, Низових козаків, обзиваєш?
– А хіба що?! От і ви ображаєтесь. Та на такому дияволі, як цей, не те що людина, а сам біс не втримається!
– Не втримається, кажеш?
– Нізащо не втримається! Щоб мене хапун ухопив, якщо брешу!
– Ну дивись…
У таку хвилину любив показати свою щедру вдачу кошовий отаман Тарас Трясило. Вийде, бувало, в коло:
– Нумо, підведіть до мене цього звірюку.
“Ги-ча! ги-ча! ги-ча! ги-ча!..” – брикається кінь, дибки стає, дугою вигинається, а зробити нічого не може. Так і притихне, бідолашний, але отамана не скине.
– От так Трясило! Орел! Гордість наша!..
От і я кажу: добрий козак баче, де отаман скаче. Вмів Трясило так трясонути ворога, що із нього і дух геть; а сам, як кам’яна гора: ніяким чином його ані посунути, ані розштовхати.
А то ще такий іспит новакам чинили.
На самісінькому вершечку перекидалося через ущелину товсте дерево, і його гарненько змащували салом. Іспитнику зав’язували хустиною очі, і він мав перейти по деревині з одної скелі на другу. Перейшов – наш козак, а ні – лети вниз. Тебе, відома річ, піймають, висміють гарненько і скажуть: “Іди, дорогенький, додому, потренуйся спершу, а через рік приходь знов”. Декому наказували покласти на пеньок руку, а потім хтось із бувалих запорожців з усього розмаху вбивав палаш якраз біля пальців або лише вдавав, що хоче їх відтяти, – хто забирав, відсмикував руку, того проганяли. Ось як воно було.
…Аж ось і Змієва печера – невеличка ущелина в скелі, що знаходиться на лівому березі Хортиці при вступі в Річище – старе русло Дніпра. У часи козаччини Змієва печера правила козакам за Військову Скарбницю. В ній зберігали цінні речі, зброю, порох тощо...
Давай перезорюємо нічку саме на Чорній скелі. Ніч тиха, небо прозоре, всіяне міріадами світлих зірок і залите м’яким світлом місяця.
Було, минулося, ще й загулося.
У цьому краї знаходилася колись чарівна країна Гілея. Господинею країни була Змій-Дівиця. І жила вона в печері на острові.
І от завітав якось сюди нечуваної сили чоловік на ім’я Ирай. Вони покохали одне одного і почали жити разом. Незабаром, як годиться, пішли в них діти. Змій-Дівиця подарувала Ираю трьох синів. Старшого звали Аркафай, середнього Гелон, а молодшого – Скіф.
Швидко зростали хлопці. От стали вони підпарубками. Але прийшов час, і почав батько збиратися у далеку путь. Він залишив синам один з двох своїх луків і пояс і так сказав:
– Той із вас, хто розтягне мого лука і обпережеться моїм поясом, стане хазяїном острова і всієї землі навкруги.
Але як тільки він пішов, на його сім’ю звалилась страшенна біда. Могутній чародій і злий заклинач триголовий Змій налетів на острів.
– Що тобі треба? – запитала його Змій-Дівиця.
– Віддай мені свого сина Скіфа.
– Навіщо?
– Чорні янголи – слуги Пітьми – сказали мені, що через нього прийшла на землю загроза моєму життю. Я прилетів сюди, щоб убити його.
– Не віддам тобі сина, – грізно мовила господиня казкової країни. – Забирайся геть!
– Ну, як знаєш.
Почали вони битися. Та сильніший за неї був грізний Змій. І врешті-решт убив Змій-Дівицю.
Поки тривала боротьба, хлопці збігли на скелю, прихопивши з собою зброю батька. Спочатку зробив спробу натягнути лука старший брат Аркафай, та дарма. Потім середній, Гелон, але й він не зміг. Дійшла черга до Скіфа. Той схопив у гніві лук, і – диво! – зброя підкорилася юнакові. Із свистом полетіла стріла, улучивши Змієві прямісінько в груди. Триголове чудисько заревіло від болю й із злістю дмухнуло на братів трьома вогняними стовпами. Аркафай і Гелон миттю згоріли у вогні. А Скіф… йому поталанило; після пострілу він не втримався на ногах, кубарем полетів кудись у пітьму, так що вогняна хвиля потрапила в скелю.
Змій кинувся в погоню за Скіфом: туди-сюди, туди-сюди, – нема його ніде, наче крізь землю провалився.
“Він упав з вершини високої скелі на гострі камені й розбився”, – вирішив Змій. І з тих пір залишився жити на острові, а за житло йому стала печера Змій-Дівиці.
Багато віків підряд ця скеля біля Змієвої печери лишалася чорною, як ніч, і на ній нічого не росло. За це й прозвали її люди Чорною скелею.
(Олександр ВИЖЕНКО
ЛЕГЕНДИ ТА КАЗКИ ХОРТИЦІ)

Змієва печера розташована біля урочища Чорна скеля в північній частині острова. Це найбільша серед відомих на Хортиці печер, яка являє собою розщелину в гранітній скелі. Доступ до неї складний, тому майже ніхто її не відвідує. Сама вона невелика розміром і сира, що унеможливлює довге перебування людини, тим більше ночівлю. З цією печерою пов’язано кілька легенд. Одна з них була записана Яковом Новицьким в 1887 р. на о. Хортиця від Й. Шутя. Пропоную уривок із цієї легенди:
Поки жили тут козаки, багато було риби, звіра, птиці й лісу по Дніпру, а на степах росли такі трави, що як їдеш конем, то й не видно. А гаду було!.. Були жовтобрюхи, полози, а в печері, що у Вищій Голові* острова Хортиці, жив змій. Він нікого не чіпав – і козаки його не боялися. Було, кажуть, вночі як засяє, так і освітить Дніпро!
Змій не щоночі показувався, а так: у місяць або на тижнів три по разу, і все біля тієї печери, що зветься Змієвою.
Як подалися звідси запорожці під турка, то пішла за ними риба і птиця, пішов і звір усякий. Після того як зійшли запорожці, тут, по скелях, щось ходило й тужило... Було вночі як заголосить, так аж тіло похолоне. Потім із Кічкаського боку як почне кидати каміння на Хортицю, як почне, то так те каміння і прикипає до Чорної скелі... Сумно і страшно було тоді...
Після запорожців лишились одні пугачі. Вони й тепер щоночі сумують по скелях.
* Вища Голова – північний скелястий берег о. Хортиці.
Іншу легенду, яку місцеві краєзнавці також пов’язують із Змієвою печерою, подає грецький історик Геродот, описуючи Скіфію в книзі «Мельпомена»:
8. Таке розповідають скіфи про свій народ і про країну, яка вище від них на півночі. Проте елліни що мешкають на узбережжях Понту, ось що кажуть про це. Геракл, коли він гнав Геріонових бугаїв, прибув до цієї країни, де тепер мешкають скіфи і яка тоді була пустельною. А Геріон, кажуть, мешкав поза Понтом, на острові, що його елліни називають Ерітея, десь поблизу Гадейрів, які розташовані далі за Геракловими стовпами на узбережжі Океану. Океан, як твердять, починається на сході і обтікає всю землю. Так кажуть, але для цього не наводять ніяких доказів. Звідти повертався Геракл і щойно він прибув до країни, яка тепер називається Скіфією (бо його там застала зима і мороз), як витяг свою лев'ячу шкуру, загорнувся в неї і тут на нього найшов сон, а його коні, що паслися, запряжені в колісницю, тим часом зникли з божої волі.
9. Ледве прокинувся Геракл і почав шукати своїх коней, обійшов усю ту землю і нарешті прибув до країни, яка називається Гілея*. І там в одній печері він знайшов істоту подвійної природи: наполовину вона була дівою, а наполовину змією: до сідниць її тіло було жіночим, а нижче – зміїним. Він побачивши її здивувався і спитав її, чи не бачила вона десь його коней, що зникли. Вона тоді відповіла йому, що вони в неї, але вона поверне йому їх, коли він із нею з'єднається. І Геракл за таку ціну погодився з'єднатися з нею. А вона весь час відкладала повернення йому коней, бо хотіла якнайдовше жити з Гераклом, а він хотів забрати коней і піти геть. Нарешті, вона віддала йому їх і сказала: «Цих коней, що прийшли сюди, заради тебе я врятувала, а ти винагородив мене за мою послугу; від тебе я зачала трьох синів. Коли ці сини виростуть, що мені з ними робити, поясни мені, чи я залишу їх тут (бо цією країною володію лише я сама), чи я відішлю їх до тебе?» Так вона його запитала, а він, кажуть, так їй відповів: «Скоро ти побачиш, що сини вже стали дорослими, зроби те, що я тобі скажу, і це ти правильно зробиш: хто з них ти побачиш, зможе натягнути оцей лук ось так і зможе підперезатися оцим поясом, як я тобі показую, того ти залиш у цій країні. А хто не спроможеться зробити так, як я тобі кажу, того ти прожени геть із цієї країни. І коли ти так зробиш, ти і сама будеш задоволена і виконаєш мої вказівки».
10. Так він узяв один із своїх луків (бо до тих пір Геракл носив із собою два луки) і показав, як слід оперізуватися поясом і передав їй і лук, і пояс, які носив на тому боці, де було припасовано золоту чашу, а передавши їх, відійшов. Коли народилися сини, вона спершу дала їм імена: першого назвала Агатірсом, другого Гелоном, а останнього – Скіфом. Згодом, коли вони стали чоловіками, вона згадала про доручення Геракла і виконала його. І сталося так, що двох з її синів, Агатірса і Гелона, які не спромоглися виконати запропоноване матір'ю, вона вигнала з країни і вони пішли світ за очі. Проте молодший із них, Скіф, виконав запропоноване йому і залишився в країні. І від Скіфа, Гераклова сина, походять ті, що стають царями скіфів. І на згадку про ту чашу скіфи і до цього часу носять підвішену на поясі чашу. (Оце, власне, зробила для Скіфа, і саме лише для нього, його мати). Це, про що я розповів, переказують елліни, які мешкають на берегах Понту.
* Гілеєю вважають дніпровський Великий Луг, який починався від о. Хортиця.

(Далі буде)
Перейти на початок сторінки
мари4ка
13 листопада 2011 18:08
Повідомлення #9


Файна господиня
  • 51

Репутація: 1922
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 1385
Реєстрація: 21.05.2010

ICQ:--

Бали: 5669
lana,Гарна розповідь! Знайомі мені краєвиди...Я там теж побувала і надалі згадую ту красоту історичної землі!...Гордилася тим,що мала можливість походити по землі козаків!
В мене є багато фото як на Хортиці,так і її вигляд і чарівні скелі зфотографовані з Дніпра(під час прогулянки річним трамвайчиком)! Якщо ти дозволиш,то я можу виставити декі фото,щоб не створювати нову темку!
Перейти на початок сторінки
lana
13 листопада 2011 19:08
Повідомлення #10


Досвідчена господиня
  • 68

Репутація: 1764
Група: Vip-кухар
Повідомлень: 3240
Реєстрація: 3.01.2010

ICQ:--

Бали: 4355
Цитата: мари4ка
Якщо ти дозволиш,то я можу виставити декі фото,щоб не створювати нову темку!


Буду просто дуже рада!!!!!

До речі, ми замовили собі екскурсовода, але то було просто диво: по-перше, вона не під"їхала до нас, а сказала, щоб ми її підібрали по дорозі, але дорогу пояснювала так , що ні водій, ні навіть ДАЇшники, яких ми вже залучили собі на допомогу, не могли второпати, де ж її шукати. Коли ж нарешті, зустрілися, внятної розповіді не почули. На запитання про певні події, вона нам говорила, що не дуже таке пам"ятає, коли показували на якийсь об"єкт, - пропонувала підійти і разом почитати ( ніби ми не могли того зробити без неї!), а то й взагалі несла дурниці: плутала капища з кромлехами і т. д.
Перейти на початок сторінки
Быстрый ответ Відповісти




1 люд. читає(ють) цю тему (гостей: 1)
Користувачів: 0

  Зараз: 25 серпня 2019 16:58

НАВІГАЦІЯ ПО САЙТУ
 
Оголошення
 
Нове на форумі
 
Огірочки з кетчупом "Чилі"
  Пише ole4ka (30 січня 2019 23:32)
Миколая
  Пише ОЛЕСЯ (2 грудня 2018 03:47)
Дієтичне харчування
  Пише ОЛЕСЯ (20 листопада 2018 23:04)
Заробіток в інтернеті
  Пише Яруська (12 листопада 2018 20:24)
Сушка для фруктів, овочів
  Пише ole4ka (6 серпня 2018 14:35)
Запитання.
  Пише Натонька (28 червня 2018 22:20)
Східниця
  Пише Чуня (11 травня 2018 16:45)
Поможете голосами?
  Пише galalviv (27 квітня 2018 16:09)
Подорож потягом
  Пише ОЛЕСЯ (5 квітня 2018 01:10)
Пиріг з вишнями
  Пише Irinka (3 квітня 2018 22:20)
Зараз на сайті
 
Всього на сайті: 22
Гостей: 15
Користувачі: LIMA
 
 
  © 2009-2018 DreamFood.Ua Всі права дотримано.
Реклама на сайті
   
bigmir)net TOP 100 Rambler\'s Top100