Я стараюсь про таке навіть не думати, самому бути, здається, страшно...

Натонька, не очень страшно. Я например люблю побыть одной.Привести себя в прядок, или просто провалятся с семечками перед телевизором.Я даже где-то прочитала, что человек каторому не скучно самим с собой он ну никак не может быть одинок.

Ну так, я згідна) Добре бути самому пару годин, день... Але коли то розтягується на роки, караул... От як люди старенькі, наприклад, діти їхні десь роз'їхались, і лишаєшся сам. Добре, якщо можеш собі дати раду, коли болячки не дуже мучать... А як наоборот? Ні хліба купити в магазині, ні доброго нема кому слова сказати. Сумно:(

Чи кожна людина може сказати, що вона КОХАЛА?
Що ЇЇкохали?Навряд.От і виходить, що кохання- марево, яке манить своєю недосяжністю,до якого усі ми прагнемо. Проте не кожному випадає зустріти людину,якастане твоїм другом ( другим " Я "),яка ділитиме з тобою радощі ібіди,яка розумітиме тебе з півпогляду,півжесту,півслова....
А скількилюдей живуть під одним дахом....абсолютно чужих ? Колись вони зійшлисяз різних міркувань:комусь батьки "порекумендували",хтось втомився від самотності,а хтось одружився з великої і світлоїлюбові, непідозрюючи, що вона з часом перетвориться у звичку, а потіму нелюбов...
Мені здається, що останнім часом поширюється якийсь незрозумілий вірус, вірус нелюбові, від якого немає ліків.Люди оберігають свої серця і душі,бояться заразитися коханням, тому їхорганізм виробляє імунітет проти любові.
Відкиньмо цей ВІРУС ... Не біймося КОХАТИ !!! Адже
назвати людину КОХАНОЮ - означає обезсмертити ЇЇ .
Кохання - дар неоціненний. КОХАЙМОСЯ

Багато раз задумувалась про це!Але надіюсь на краще...

Самотність різна буває...Тієї самотності, що спонукає до роздумів, до внутрішніх "розборок", перебування в самому собі, в потаємних куточках душі - інколи навіть прагну... А самотності по життю - звичайно, страшенно боюсь...Я близнюк за гороскопом, це парний знак, ( і хоча не надто в них вірю ) та з дитинства боюсь залишатися сама...боюсь навіть таких банальних речей, як залишитись вночі сама вдома, без чоловіка....І діти біля мене сопуть ,і світло в туалеті горить (божевільна!) але якщо його нема поряд - і очі неможливо склеїти, і в душі тривога, а серце десь аж у горлі б"ється... А взагалі людина по природі своїй - самотня...Самотня у внутрішніх роздумах, самотня в хворобах,самотня, нарешті, в старості... Від самотності нас рятує тільки Любов,Віра і Надія. ПРичому не чекати, коли тебе нарешті будуть любити, а любити самому, дарувати себе, вірити в Бога, в Добро, у Всесвітній Розум ( це вже хто як для себе формулює) і надіятись на Гсподню справедливість, на те,що душа безсмертна, і любов безсмертна...(згодна з Іриною) Але це суто моя, можливо, суб"єктивна точка зору.

я також близнюк і я також не можу бути одна. ні в якій ситуації. Просто почуваюся не комфортно, навіть дико. Чи в магазин піти, чи телевізор подивитися, чи просто поїсти. Коло мене завжди має хтось бути. коло мене завжди мій чоловік або мама, товаришки, друзі. Сама просто не можу бути

І я близнюк.Я замітила що тут на сайті дуже багато близнюків.Я їх люблю і відчуваю зразу цей знак як починаю спілкуватися.

і у мене так коли чоловік іде у відрядження то просто сум я закреслюю дати на календарі і не можу спати і по телефону говорю годинами

А Я колись читала, що коли дуже сумуєш за людиною, навіть якщо вона далеко, то ця людина дуже некомфортно себе почуває. Хіба ми хочемо цього близьким людям. Напевно, що ні. То, можливо, варто переключитись на щось цікаве і не завдавати клопоту на відстані.