Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі,-
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі

Наташка, Наташка если бы чудо случилось
И стала бы ты некрасивой.
Тогда бы наверно смогла бы заметить
Что я с тобой рядом один в целом свете.

Люба, Люба, Люба-Любовь
Где мы, где мы встретимся вновь?
Чтобы это слово опять
"Люба, Люба"-, смог повторять.
Я бы смог повторять.

Ой волошки, волошки,
Чом ви не жовті, а сині?
Ви у моєму житті
Спомин сумний залишили.

Тямлю я, раз навесні
Ми біля річки гуляли
І волошок, волошок
Безліч ми там назбирали.

Оля виплела вінок,
Ним уквітчала голівку,
З криком шаленим, гучним
Низько схилилась над річку.

Олю на руки я брав,
В очі дивився їй сиві
І цілував без кінця,
Шептав слова жартівливі.

"Олю моя дорога,
Чого ж ти стала сумною?"
"Милий, дивися,- вінок
Тихо поплив за водою".

За Дунаєм, за Дунаєм,
Там музика грала,
А я собі чорнявого
Хлопця сподобала.

Ні Янічка, ні Павлічка
Я ніяк не хочу,
А за того Миколічка
Дунай перескочу.

Іванку,Іванку,
Прийди до ня тайком,
Прийди до ня тайком,
Дам я тобі знати,
Як вийдуть із хати,
І ненько і мати.

А за того Петруся
Била мене матуся.
Ой, лихо, не Петрусь
Карі очі, чорний вус.

Оксано, Оксано, я чую твій голос
То вітер мені з України приніс.
Я чую, як стогне розтоптаний колос
Я бачу ті очі, наповнені сліз.

Все. На більше пам"ять підводить.

На городі чорна редька,
Чорна редька, чорна редька.
Любить мене, мамо, Федька,
Мамо, Федька.
Ой ,мамунцю, що ж буде
Як він мене не візьме,
Не візьме?