Наталко, я дивлюсь, у вас усі діти у вишиванках.Так дуже гарно. У нас такого не має-біла сорочечка і краватка.Ну теж, звичайно, гарні, нарядні у цей день. У мене сестра живе у Німечинні, то там взагалі дітей нарядно не одягають на перший дзвінок. Та й такого, як першого дзвоника, то не має. Дійсно, а нам потрібне свято, потрібно попереживати, розчулитись у торжественний момент.
А мої хлопці цьогоріч пішли уже в 5-й клас і 3-й.
Це вони уже після першого дзвоника, щасливі , що все навчання на сьогодні закінчилось)
А на святі була така тіснява, що там щось зфотографувати було дуже важко. Це я першачків "клацнула".
Назву це фото так : " Ми шагаєм дружно в ряд. -Ви куди? - У перший клас! - Що нас там чекає?! -Кажуть каторга і ад!
Ну це жарт , звичайно. Просто у них був такий вираз обличчя переляканий, що було жалко на них дивитись)
А це мій меншенький, коли йшов до першого класу.
Ой, а це ще такий сьогодні бігав діловий пацан з букетом, хотів, мабуть, теж до школи попасти)
Усім батькам, особливо батькам першокласників, хочу побажати великого терпіння, ой, як воно знадобиться. Нехай дітки ростуть щасливими, здоровими, ну і розумними, звичайно!