Таку подорож ми здійснюємо щоліта, перетинаючи Україну з півдня на північ, долаючи 1080 км. в обидва кінці...Маршрут знаємо як свої п"ять пальців, але завжди додаються якісь нові враження від побаченого, тому їхати не нудно..))) Завжди супроводжує якесь відчуття нереальності, тому що дуже швидко в один день попадаєш в інший клімат, ( я завжди перші дні мерзну, температура нижча на пару градусів, і це вже відчувається, поки не адаптуюсь))) бачиш інші краєвиди, чуєш, зрештою, іншу вимову ( мова у поліщуків дуже своєрідна!).... Але проходить кілька днів - і вже почуваєш себе тут як удома!
Перше велике місто, яке ми перетинаємо - Біла церква .
" О, Біла церква, то не місто, не село, о Біла церква, куди ж мене заволокло!")))) ( студентська пісенька!)
А цей відрізок шляху десь під Білою Церквою біля села Вишня я дуже люблю, називаю його Шварцвальд))) Дубовий ліс по обидва боки дороги стуляється верхівками, утворюючи шатро..Тут неповторний дубовий запах, ми завжди тут зупиняємся подихати ним...
Поки збирали лісову суничку нас покусали комарі!!!
Ну от, розім"ялись - і поїхали далі... Церква Святителя Димитрія стоїть майже біля дороги в селищі Макарів , Київської обл.
Під Жашковом на трасі є ресторан "Боровичок". Ми туди не заходили, а просто пофотались біля нього.
(далі буде)