Мені ше таке цікаво.. Чи не знаєте таких випадків, шоб люди, котрі переїхали з квартири в власний будинок, пожаліли про то
Натонька,я таких не знаю В моїх батьків великий будинок і я дуже зараз сумую за своїми квітами,які я виписувала,вимінювала і купувала.Мама перейняла моє захоплення і я була приємно здивована,коли почула,що вона замовила квіти по каталогу "Інтерфлора". Так,роботи біля будинку завжди вистачає,але це того вартує! Як на мене,то тобі потрібен лише власний будинок, бо ти дуже енергійна, творча і працелюбна! Не вагайтесь,будуйте і не пошкодуєте!
А я знаю. Ті люди купили будинок лише тому щоб була можливість розмістити в себе батьків, бо вони їм дітей пильнують, але якби у них не поставало питання що робити з дітьми вони б жили лишень в місті на квартирі. Вони дуже міські і якось та жіночка сказала що їй той будинок вже надоїв.
Але ми не жаліємо. Нам було дуже тісто в квартирі тай дітям краще тут до школи ходити, бо в нас на периферії кращі школи ніж в місті. Хоч й справді коло будинку завжди є досить роботи.
Не знаю - я все одно хочу власний будинок десь не далеко від міста.Мені щось мало місця нічого не влазить а ще я кравчиня вдома шию.Хоч примостилася в нашій спальні але то деколи дратує ще не люблю як чужі люди заходять мені в спальню але інакше поки не мож бо треба примірку зробити відповідно там у мене дзеркало і т.ін.В загальному хочу хоч манюсінький кутик Ну і сусіди - збоку шумлять верхні смітять також раз були затопили. Мій чоловік правда не дуже би хотів в селі жити та і я теж.Він все дивується що його двоюрідні хоч і мають квартири в місті все одно їдуть в село-а їм ще й є куди перти на хутір.Але як в них там зроблено в хаті - вода підведена підігрів газ є брат собі навіть встановив більярдний стіл.Умови як то кажуть є ще би ближче то ціни б не було Роботи звичайно більше але ти робиш для себе і знаєш як собі не зробиш порядку не буде.
--------------------
Хто не надто високої думки про себе,той кращий,ніж він думає.
Я за власний будинок двома руками і ногами!!!! До 15-ти років жила в селі з бабусею у власному будинку. То треба було і город обробляти і господарку бабця мала. Кожен день я мріяла, що колись переїду в місто, на поверх і нічого такого робити не буду.... Яка я була мала і дурна. Люди! Зараз б все віддала, щоб мати власний будиночок, навіть малесенький, але СВІЙ будиночок. Де було б можна походити босими ногами по траві, посадити квіти, зробити грядку з цибулі і редиски Тай зараз коли вже маю дитинку, розумію яка переваги в тому, що живеш не на поверсі . В мене склалось враження, що мої сусіди роблять ремонти один поперд другого. Уже 2-й рік немає спокою: то ходила вагітна і нервувало мене те грюкання, то тепер синочка навчила спати під музику, щоб хоть якось перебити той грохіт.
Одним словом: заздрю всім хто має власний будинок білою заздрістю і бажаю, щоб ті хто немає поки що змоги придбати власний дім, в найближчому майбутньому реалізував свої задуми
--------------------
Чудеса трапляються! Треба лише їх запросити траплятися до себе!
А я колись жила теж на квартирі. Мали однокімнатну, хоч я з братом ще малі були, але було дуже тісно. Але ось уже 10 років живемо у власному будинку на околиці міста. Ніби навіть легше дихати. На квартирі ніби легше, бо зробив ремонт раз на 5 років та й все. А вдома, то огорожу треба, то бруківку на подвір"я, то вже альпійську горку захотіла, все якась робота є, ну і відповідно йдуть на то всьо матеріальні затрати. Але попри все на квартиру ніяк би вже пішла, навіть і 3-кімнатну.
я теж обома руками за будинок, я до 24 років прожила в селі у будинку з бабусею, великий сад, подвіря, всюди травичка, якесь деревце, кущик, квіточка, гойдалка, і велика липа на подвір*ї, а поьім купили квартиру(правда теж в селі, але більш розвиненішому) то я дотепер неможу звикнути, живем як в голуб*ятнику, все кругом чуже, місця мало, сусіди вічно чимось невдоволені, всі все бачать і знають, коротше санта барбара, я тільки мрію шорб купити якусь хатинку, нехай і стареньку на курячій ніжці, тільки шоб була своя, своє подвіря, город, садочок, і щоб можна було зробити все так як хочеться тобі, а непідстроюватись під настрій сусідів, тому я за хоту!
--------------------
Подлинное счастье стоит недорого: если за него приходится платить высокую цену, значит, это фальшивка. Коко Шанель
Я теж за будинок, але квартира має теж свої плюси, особливо коли перебираєшся із зйомної однокімнатної малосімейки в свою трьох кімнатну (це я про себе, але ще не перебралась, тільки робимо ремонт). У мене в батьків великий будинок, то звичайно про переваги можна говорити довго. Але знаєте до будинку треба доброго господаря. Бо жінка квіти насадить, створить затишок в домі і навколо дому, але там щось відвалиться, там треба підфарбувати, там поміняти. А мій батько класичний "здобувач харчів", він вміє заробити, а додому приходить відпочивати і не має до цього таланту, то мама постійно з ним сварилась, а тепер змирилась і має двох майстрів, які це все роблять. То вона каже, що то велика помилка, що погодилась на будинок, бо все на її плечах, але тато дуууже любить посидіти в альтанці і пожарити шашлик, то його коронна страва.
А щодо мене, то кажуть, що ми вибираємо чоловіків схожих на наших батьків. То це я. Моєму чоловікові треба, щоб щось добре впало ногу, щоб його прибити. То поки ми будемо жити в квартирі, а якщо будемо добре заробляти, то колись побудуємо будинок(я вже знаю який ), і будемо викликати майстрів
Людочко, о це і про мого чоловіка також .У нас уже є місце, де я складаю речі, що потребують ремонту або пишу, що треба зробити. То раз в місяць ледве заставляю, щоб він то зробив. А що можу, то роблю сама...
--------------------
Чудеса трапляються! Треба лише їх запросити траплятися до себе!
Моєму чоловікові треба, щоб щось добре впало ногу, щоб його прибити.
мій хлопець такий самий....навіть в квартирі час від час потрібно забивати цвяхи. Але він і лампочку лінується вкрутити....Його основна задача заробити гроші, а далі майстри все зроблять. Жах та й годі....мене дратує таке ставлення до життя, до праці, адже мене вчили любити працю, готувати, прибирати....
моя мрія - це будиночок подалі від цивілізації, багато квітів під вікнами, своє господарство - кізочка, кури, гуси. але з теперішніми хлопцями це навряд .
моя мрія - це будиночок подалі від цивілізації, багато квітів під вікнами, своє господарство - кізочка, кури, гуси.
Знаєте і я так думала, колись...Я виросла в селі, де своє господарство.Природа у нас дуже гарна: і ліс, і гори.Але це все було добре в дитинстві. Тепер коли чоловік їздить на роботу за 50 км, зовсім не хочеться ні природи, ні господарства. Окремий будинок це добре, але ми 6 років живемо з батьками. Дежу хочеться пожити самому, так як хочемо ми. І все рівно де: чи в будинку, чи у квартирі. Головне щоб у своєму домі, і повірте не дуже хочеться жити і далі в селі. А кожен вибирає для себе житло в міру своїх можливостей. Так що я за своє житло, яке б воно не було, воно буде моє!!!!!!