Так сталося, що необхідно було з"їздити у Великі Сорочинці. Багатьом це селище відоме завдяки славнозвісній ярмарці. але те дійство відбувається, зазвичай, у серпні. Від нас туди відстань понад 170 км, але мені їхати куди- завгодно (як у нас кажуть)- що свиснути. то ж ледве дочекалася ранку! Їдеш собі в теплому авто, а назустріч тобі летять села, пливуть ставочки, оточені вербами (до речі, верболіз уже рожевий, живий), ховаються під місточки річечки, поважно розлігся скутий кригою Псел. Ліси й переліски уже в очікуванні весни, то ж ми не витримуємо й перевіряємо, чи немає ще пролісків.


Ми проїжджаємо через 8 районів, зачіпаємо Сумську й Харківську області.Під Сорочинцями на полі бачимо неймовірну кількість коршунів, кажуть , вони там мишкують.
Зупиняємося рідко, бо уже й так запізнюємося ( ми ж не врахували стану сучасних українських доріг!) УСорочинцях справилися десь за півтори години, то ж тепер маємо час краще ознайомитися з місцевістю.
На жаль, церква уже зачинена, то ж всередині оглянути не пощастило, ( у Михайликах те ж саме)


(У с. Михайлики)

Зате в Сорочинцях збудували ось такий пам"ятник Апостолу- гетьману лівобережної України



А чоловікові дуже сподобався паркан навпроти-прикрашений стилізованими хатками, глечиками (шкода, на фото не видно) - він і справді веселив погляд

На жаль на Полтавщині була лише проїздом - до Харкова, але начувана дуже. Моя ще шкільна подруга корінням від вас, по-материнській лінії (дівоче прізвище її мами - Вернигора, як у казкових героїв нашого дитинства). Отож вона завжди з великою теплотою говорить про Полтавщину.

Далі проїжджаємо Опішню. Я не знаю, чи продавці хоч коли тут бувають вдома, бо базарчик працює, коли не приїдеш. Чоловік тільки й має балачки про те, що він хоче нові глиняні тарілку й чашку замість тих, що побилися. А я й сама люблю тут бувати. Скільки всього цікавого!!!!

Помилувавшись досхочу,





обираємо чоловікові тарілку з ромашками



чашку з васильками


А ще на гостинчик одній дівчинці опішнянську сільничку



А її маленькому синочку справжнього опішнянського півника- свистунця, без якого колись батьки не поверталися з ярмарку



Потім я згадала, що маю після заміни витяжки на стіні невеличку проблемку, то й вирішила поселити туди ось таку веселу мишу

(чоловік сердиться, що показую, доки він ще не замаскував саморіза, а я пояснила, що повинна вам показати, бо коли хто надумає приїхати в гості, щоб не злякалися - вона домашня)

А ще ж по дорозі Диканька. Традиційно заїжджаємо в шинок "Курінь"
Зараз сезон не туристичний та ще й під вечір, то ж проблем з місцем немає, більше того, за столиками ми самі, а так заходять чоловіки перехилити чарчину. Нам подають "Меню", але ми вже зарані знаємо, що хочемо



По- перше, узвар ( ніде мені не смакує більше, ніж тут), смачний борщ! А ще галушки, я вареники з капустою (на 8 грн. 5 величезних, що одному з"їсти нереально, то ж ділюся) і салатку.

Доки все готується, можна й пофотографуватися!



Та ось уже аромат лоскоче в носі- поспішаємо до столу



пам"ятаючи, що "полтавську галушку заздря не проковтнеш- її самогоном запивати треба!"- замовляємо по 50 г перцівки



Вареники пухкі, а ось галушки цього разу чомусь дуже маленькі

З салаток обираємо "Шопську" . Сподобалася. Я роздивилася інгредієнти, але , пам"ятаючи, що на "Дрімфуді" рецепт є, вирішила звіритися. Виявилося- це зовсім не "Шопська" (я ще перечитала на інших сайтах)



Та все одно нам сподобалася. До складу входять куряча копчена грудка , ялтинська цибуля, зелень, свіжий огірок, мариновані цілі маленькі печериці, твердий сир ( хоча я спробую замінити Фетою), майонез.


Начебто невеличка зовсім пригода, але настрій сьогодні- літаю!!!!

Гарна була у вас поїздка.Яка красота,особливо глиняні вироби.Все би там скупила,люблю глиняну посуду.

Дякую! дякую!!! Доки є можливість , треба ЖИТИ, насолоджуватися життям,треба радіти кожному дню! колись літня героїня якогось ток-шоу сказала: "Я все життя провела дім-робота, сподіваючись, що ось-ось у мене буде все!!!! А тепер- життя промайнуло , наче мить, а у мене ні родини, ні щастя, навіть спогадів немає. Тілька жалюгідна купка грошей, які я витрачаю на ліки". А опішнянську глину й я дуже люблю! Там справді є на що подивитися!

Лана Оце дуже правильно,треба жити кожен день,насолоджуватись малим,радіти кожній дрібниці.Я то вже собі думаю як поїду додому,то стільки собі накуплю всяких горшків,як я їх маю привезти.Мене на літак не пустять