Хочу написати пару слів, які прийшлось переглянути через морози
(всі дружньо сиділи дома)...
Спочатку я натрапила на цікаві відгуки про фільм
"Біла масаї" - цей фільм розказує реальну історію швейцарки, яка полетіла з другом в Кенію на відпочинок і захопилася воїном з племені масаї - і залишилась в останню мить перед відльотом в Кенії, розшукувала свого воїна, і т.д. - їхнє життя, народження дитини...
Ми дивилися фільм і думали, наскільки шаленою і безстрашною треба бути, щоб так поступати і терпіти... Але всьому є кінець. Хоча я прочитала, що головна героїня написала ще три книги про своє подальше життя.
Наступним (переломним) став фільм
"Тільки не без моєї доньки" (Not without my daughter 1991). І для мене, і для дітей фільм був шокуючим - наскільки безправна жінка-іноземка в ісламській державі. І не лише жінка. Уявіть собі ситуацію: хлопці-підлітки грають на площадці у футбол. Під'їжджають військові джипи, всіх дітей заганяють в машини і батьки більше ніколи не побачать своїх 12-14 річних синів (та й ніхто їм не розкаже, де, на якому мінному полі чи під час стрілянини загинули їхні діти - воїни Аллаха). Це страшно, тому що це реальне життя.
Після перегляду цього фільму попередній нам здався веселою пригодою у Африці (памятає Чуковського:"Не ходите, дети, в Африку гулять")...
Я б радила ці фільми до перегляду дівчатам, які збираються заміж за іноземців.
І на закінчення пораджу ще один фільм
"Два дні" - хоч я і сказала дитині, що це мелодрама, реготалися ми часто - звичайно, що без любовної пригоди з усіма її атрибутами (від ненависті до кохання) не обійшлося. Фільм легкий, веселий і хепіендовий, звичайно...