В мене та сама історія. Купую сирки для сирного супчику. нема сирків--нема супчику.

А тут в мене інша історія. Маю на завтра дві коронних страви--це рибу і торт. Точно як і анекдоті:

Молодята, недавно побравшись, вечеряють якось. Дружина каже:"Коханий, я не дуже вмію готувати. Вмію тільки рибу і торт".
Муж задумливо дивиться в тарілку:"То нічого, навчишся. Але що ж ми зараз їмо--рибу чи торт?"

котяра,
мені також дуже подобається ця гумореска Павла Глазового - вона геніальна

Найсмішніше, що в мене син теж Орест! І всі ці історії про поїдання сирків (чи всього іншого) спокійно можна віднести на його адресу! Ще з дитинства має неперевершений дар знаходити у всеможливих сховках продукти, куплені для приготування страв до свят, і знищувати більшу половину всіх тих припасів!
Але найцікавішою є його знаменита історія про "мішання холодцю". Це було трохи давно, коли Орест ще був меншим. Приготуванням холодцю в нас вдома завідує бабця, тобто моя мама. Вже кілька разів мама зауважувала, що при розливанні холодцю якось мало залишається м"яса, хоч варити вона клала його значно більше. Все стало явним, коли бабця одного разу зайшла на кухню, де варився холодець, а повз неї з кухні прошмигнув онук. Вона відразу запримітила щось підозріле, бо холодець, який до того часу спокійно і легенько собі кипів, на цей раз мав якийсь дивний вигляд! Орест, що ти робив?? - Нічого, бабцю, я тільки помішав холодець! Знервована бабця пів години читала Оресту лекцію про те, якої непоправної шкоди він наніс її майбутній страві! Про тонкощі приготування холодцю, про те, що існують певні пропорції у співвідношенні м"яса і рідини. Про те, що потім м"яса буде недостатньо, і відповідно вийде мало холодцю! І найголовніше - про те, що холодець ні в якому разі не можна мішати!!! Він має легенько кипіти, інакше не вийде чистим і прозорим! Орест уважно слухав з розумним виглядом, і ми були переконані, що урок бабці засвоїть на все життя! Але бабця видно трохи сумнівалася в цьому, бо наступного разу пильнувала холодець дуже старанно! Але Орест таки вичекав зручної нагоди і прошмигнув на кухню! І тут би йому забитися десь в своїй кімнаті і перечекати гнів бабці! Так ні - наш Орест гонорово вийшов з кухні, став перед бабцею і чемно та голосно відрапортував: "Бабцю, холодець не треба мішати! Я вже помішав!"

Яруська,

як часто повторювала моя подруга, яка сама виховувала доньку: "Діти - це квіти на могилі батьків" (прошу сприймати це з гумором)

Ще трохи про моїх хлопців.
Вони обидва дуже люблять їсти спечені, але ще не перекладені коржі! Причому, раніше ломили потрошки скраєчку, а тепер гонорово ріжуть собі ножем по кавалку! Раніше старший різав тільки для себе, але то йому не проходило, бо малий відразу його здавав! І він скоро знайшов вихід - тепер дає і малому!
Картина перед Різдвяними святами... В духовці печеться черговий корж. Я стою біля неї і розкачую на стільниці наступний. Позаду мене - кухонний стіл, на якому я складаю вже спечені коржі...А біля нього крутиться Орест... Підходить до мене і каже: - Мамо, а тепер немодно пекти великі пляцки! - Угу... - Мамо, тепер печуть невеликі! Я, захоплена розкачуванням тіста, знову угукаю. - Десь отакі завеликі! (показує руками розмір десь наполовину менший від моїх). Відриваюся від роботи і кажу: "Та в кого такі малі форми, то може..." - Мамо! Та подивися нарешті, скільки я пляцка з"їв!!!
Ну точно до "модного" розміру підігнав! А ти, Катя, кажеш - сприймати з гумором! А як ще інакше їх сприймати!

Яруська, :l

Дякую, ІНЕСА, Котяра Таня!
Приємно, що вам сподобалось!

Катю і Ярусь насмішили. То правда, що наше життя один суцільний анегдот