ГОЛОСУВАННЯ ЗАКІНЧЕНО....
РЕЗУЛЬТАТИ КОНКУРСУ:
нетік,-28
Solka,-14
Ластівка,-18
galina27,-17


якось непривично оголошувати .... себе переможцем...

ой дівчата, дуже дякую вам за голоси... до завтра буде нова тема...

я вже є з новою темою...
у кожного в житті бувало багато моментів, які ми хочемо пам"ятати і ніколи не забувати... а фото ці моменти зберігаються на фото. отже тема:

виставляєм фото, на яке найчастіше любимо поглядати...
P.S. можна додати маленький коментар, щоб ми знали які спогади пов"язані з цим фото...

не забуваємо умови конкурсу - фото, зроблене власноруч!

Дуже люблю це фото.
Це у Криму-Феодосія(спогади про літо 2010).
Цікавий був процес вдівання самого платтячка,але доця(їй тут 1 рік і 8 міс.) залюбки на це зголосилась,так як змалечку любить дуже вдіватись.Проте фотографуватись після цього вже не мала сил,але на диво один-єдиний зроблений мною кадрик вийшов все таки вдалим!

Щось наша Наталонька останнім часом заставляє мене порпатись в пам"яті, перебирати цікаві сторінки, насиченого на події, мого життя.
Нічого не хочу коментувати...Просто фото хлопця, якого добре знала....який вже за межею...Ігор Пелех (вів передачу "галопом по Європах") його реально багато людей згадує. фото зроблена на Країні Мрій у Києві

літо 2008 - Карпати - по дорозі на Говерлу....коли на неї піднімались було спекотно, і хоч як мені не було важко (якщо врахувати що з Ворохти ми їхали на велосипедах, ніяких авто) я зробила безліч фото чудової природи, це моя перша поїздка до Карпат, але я просто ними "захворіла" маю надію ще не раз повернутись...

Це високий Замок. Завжди згадую цей момент, коли робила останне фото, і в мене "завис" фотоапарат, я думала "пропали всі фото які робила цілий день", але нічого все обійшлося.

я так люблю весну і з нетерпінням її чекаю, а ось вото з тієї весни коли я з чоловіком обходили багатенько лісу щоб знайти цю красу

Чому виставляю саме це фото? Тому що я живу в центрі міста, і вікна мої виходять на шумну вулицю. І я не можу дочекатись весни, щоб уже поїхати на дачу , яка знаходиться біля самого лісу. І на моїй діляночці заміській літом жив ось такий павучок. Ту фотосесію згадую з посмішкою і теплом. І коли переглядаю ці фото, то ніби чую спів пташок і відчуваю , як сонечко торкається мене своїми промінчиками і десь відходять вдаль шум машин і суєта міська.

Дуже люблю такі фото.Коли буває особливо тяжко,дивлячись на них(наших маленьких янголяток),в одну мить забуваються усі негаразди.Одним словом:діти-це наше щастя!!!