Тато таточку татусь!
За тебе я щодня молюсь
ТИ найкращий у всім світі-
Так говорять усі діти
Але то була б неправда!
Ти один з небагатьох
вкладати душу не боявся
ЗавждИ мені допомагав
Підтримував, і наставляв
На шлях тернистий та тяжкий
мене пускати не бажав!
я виросла на "Катерині", Шевченка нашого віршах!
Про долю рідної країни мені співав ти у піснях!


далі бууде.......

Кіра, то ти поетеса?

ОЛЕСЯ,
так, інколи навіває натхнення і не можу зупинити рими в голові)

Це чудово як є бажання творити

Вірш про тата
Все на світі вміє тато:
І шпаківню змайструвати,
Вміє довгий цвях забити,
Може борщ смачний зварити,
Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти.
Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Марисі,
Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!..
(Т. Корольова)

Мій тато
Він не вміє готувати
І млинців не напече,
Та як гарно вкупі грати:
М’яч від тата не втече!
Шити – клопоту багато:
Голка крутиться і все.
Ліпше він ялинку в хату
Нам до свята принесе
Він морозиво купляє
Замість супу на обід.
Та зате татусь наш знає,
Як побудувати пліт!
З ним цікаво мандрувати,
Горами, ланами йти…
Кращого, ніж рідний тато,
Нам ніколи не знайти!
(Вірш з журналу «Ух, малюк»)

Найкращий!
Може він в футбол пограти,
Може книжку почитати,
Супчик може розігріти,
Може мультик подивитись,
Може він пограти в шашки,
Може і помити чашки,
Може малювать машинки,
Може поскладать картинки,
Може везти на собі,
Як на швидкому коні.
Може він ловити рибу
І полагодити шибу.
Вміє так всього багато —
Мій найкращий в світі тато.
(І. Грошева. Переклад Марії Шагурі)

Люблю я тата
Люблю я тата, і щодня
Любов однакова моя.
Чи він сумує,
Чи співа,
Чи він майструє
Щось бува,
Чи він читає,
Чи мовчить,
І раптом навіть накричить,
Я не заплачу,
Я стерплю.
Бо все одно його люблю!
(О. Бундур. Переклад В. Калини)

Мій тато
Як з усього світу татків
Всіх докупи позбирати,
А тоді мене спитати:
– Котрий найдорожчий тато?
– Мій, – скажу я без запинки,
І то буде правда чиста,
Як з дитячої сльозинки
Крапелиночка іскриста.
Ви своїх татів хваліте,
Величайте, – я не дбаю –
Та за всі скарби на світі
Я свого не проміняю.
(С. Гордієнко)

Диво-татусь
Як весняне сонечко,
усміхалась донечка.
В оченятах сяяли
щастя промінці.
Тішилася донечка,
що її долонечка,
крихітна долонечка,
в татовій руці.
Щебетала донечка
про жучка та сонечко.
З татком не боялася
навіть павука.
Бо у світі цілому
малюку несмілому
так спокійно й затишно
в тата на руках.
І радів за донечку
місяць у віконечку,
на краєчок ліжечка
стиха він присів.
Побажав маляточкам –
хлопчикам й дівчаточкам –
мати добрих, лагідних
диво-татусів.
(Л. Вознюк)