Розчарування переростає в якесь урочисте захоплення

1 зал- традиційне гончарство

Вишукані вази



веселі куманці



керамічні писанки



сонячні композиції



триптихи

ангелочки


А від цих фігурок я не могла відірватися: просто струм по тілу, мурашки по спині:



Я не могла від них відійти, поверталася знову й знову
" Ангел, що годує пташок"


та "Ангел біля джерела"

А як вам ось ця ?

"Народження"



(далі буде)

Натупні 2 зали присвячені найвідомішим опішнянським гончарам минулого століття:

Яке все гарне, красиве, аж дух перехоплює! Я просто в захваті!

І, нарешті, конкурсні роботи. Змагання відбувалися в двох номінаціях:
1) Сучасна кераміка.


"Ноєв ковчег"
Я не дуже розбираюся у авангардистському мистецтві, швидше сприймаю інтуїтивно, на рівні: подобається- не подобається.



Тема конкурсу звучала так " Рух у просторі й часі"



"Ще є час"

Вразила робота, яка завоювала гран-прі:



Попросили пояснити нам хоча б концепцію цього твору. Молоденька екскурсовод захоплено розповідала нам, що саме цей твір найглибше розкриває тему. Що рух в часі і просторі є непростим, має злети, злами, підйоми. І лише ті, хто концентрується в згусток енергії, може подолати усі перешкоди, злети і падіння і вирватися з орбіти рутини. Може й так...
А от член журі з Німеччини, власниця мистецької галереї , була в захваті і запропонувала співпрацю, запросила автора до Німеччини.

Мабуть, львів"янам буде приємно дізнатися, що 1 і 3 місце в цьому конкурсі завоювала їх землячка Ганна (дуже шкода, адже не записувала, сподівалася на фото, а прізвище - не прочитати, і фото ще її однієї роботи -"осині гнізда"- не вдалося)

2) номінація- Фольклорні мотиви. Але міжнародний конкурс тут не вдався. Бо крім опішнянців був ще один гончар з Ялти. Вважається "не модно!" , примітивно, не перспективно. З цим за кордон не дуже кличуть. То й гран -прі не присуджували. А мені тут було тепліше .







А ось ця композиція відразу стала такою рідною...

Набір монеток "Весняний". Так називалися ці дрібні вироби тому, що колись їх купляли переважно дітям для забави, і коштували вони всього одну монетку.


І роботи ялтинського майстра М. Вакуленка були такими зрозумілими, світлими