ну як тобі сказати... появляється багато роботи, їсти, пити, переодіти... Ночами не висипаєтесь, тут вже не до любощів) Проблем нових багато, то дитина захворіла, то треба щось купити, а грошей не хватає, то хочеш з чоловіком побалакати, а дитя не ясно що хоче, плаче, нудиться, кричить... То зуби лізуть, то животик болить... А ще деколи не встигаєш приготувати вечерю, бо дитина потребує твоєї уваги, чоловік приходить голодний, знервований з роботи, а ти розтріпана, пелехата, кажеш, шо змучилась за цілий день, шо він з дитиною часу не проводить, що їсти не встигаєш зробити, падаєш в істерику, і... що чоловік має робити? Купить пельмені раз, другий, потім йому надоїсть, бо змучується на роботі, або йому настрій хтось псує, а приходить додому, то хоче сімейного затишку, тишини, відпочити, як раніше... Потім стає дитя більше, появляються проблеми з однолітками, не завжди можеш знайти їх вирішення, а ще так, щоб ваші погляди збігались... І починаєте сваритись, мама дозволила йти на годину довше погуляти, а тато ні... І таке всяке...

у вас справжня сім"я

а я думала, що ти на ту всю писанину відповіш Про їду то не про мене ми не самі живемо, нам з тим простіше)

Натонька, ну ти вже зовсім песимістично описала життя з дітьми Змін в сім'ї ми боїмося, тому дітей заведемо не скоро. Але, думаю, не так воно вже все і погано
Уляночка, не знаю як там через 10 років буде, але поки що почуття справді міцнішають з кожним днем.

Та я просто навела приклад) В кожного по різному звичайно))) А якщо завести собі няньку для дітей, а самій мати бізнес і вічно не бувати дома, то тут по-іншому все буде))) Я навела приклад, коли жінка сидить дома, а чоловік на роботі, і коли вони живуть самі) І, ще така річ... Якщо дитина спокійна, не вередує, то і сім'я спокійна теж

коли діти повиростають(моєму скоро 18 років) тоді розумієш народний вислів
"малі діти спати недають, а з великими і сам незаснеш"

але тепер, коли син поїхав на навчання з дому, хоче бути самостійним, а далі дівчата і все що називається життям ......тож потрібно любити свого чоловіка, бо на старість, зазвичай (так як молодим жити окремо краще (принаймі ми так хотіли), батьки залишаються одні

щодо назви теми , то ми звертаємось один до одного: коханя, н-д "Коханя, зроби мені чаю", або "Кохання, я за тобою заїду"

Вчора ввечері хотіла написати вірш, який мій чоловік мені присвятив на нашу річницю. Вже почала переписувати, але чоловік не дав цього зробити. І я дала слово, що не напишу (стидається )
А я так хотіла похвалитися)))!!!
Вірш написаний від усієї душі. Правда не все в ньому правильно складане. Але зате з великим теплом і любов"ю!!!

!
!
Я думаю що такі вірші від усієї душі є щось особисте(так що твого чол.можна зрозуміти)
Вітаю з річницею і бажаю прожити в достатку,любовіі і повазі

Уляна, так мило!